
Учені знайшли помилку в старій теорії про нашу еволюцію / Unsplash
Важливі для виживання гени мутують так само часто, як і всі інші. До такого висновку дійшли вчені з Університету Бата, які перевірили давню гіпотезу про особливий захист життєво необхідних ділянок ДНК.
Чи береже еволюція свої найцінніші гени?
Не всі гени однаково важливі. Одні відповідають за базові функції, як-от копіювання ДНК і підтримання життя клітини, а інші можна втратити майже без наслідків. Учені десятиліттями сперечаються, чи є життєво необхідні гени від природи менш схильними до мутацій. Дослідники з Центру еволюції Університету Бата вирішили перевірити цю ідею на практиці, пише SciTechDaily.
Докторка Софія Радріцціані та професор Лоренс Герст вивчили спонтанні мутації в бактерії Escherichia coli (E. coli) та пекарських дріжджах Saccharomyces cerevisiae. Результати дослідження опублікував журнал PLOS Biology у листопаді.
Вчені не знайшли жодних доказів того, що ключові гени, тобто необхідні для виживання, отримують додатковий захист, і запропонували нове пояснення, чому попередні роботи могли свідчити про протилежне.
Що таке "примарні мутації"
Головна проблема попередніх досліджень полягає в природному доборі. Він швидко прибирає шкідливі мутації, особливо у важливих генах, тому створюється враження, що в таких генах мутацій менше. Насправді частина мутацій просто зникає раніше, ніж учені встигають їх проаналізувати.
Ми очікуємо, що природний добір швидко видалятиме мутації у важливіших генах, адже вони з більшою ймовірністю шкодять організму. Це може створювати ілюзію, що важливі гени мають менше мутацій, хоча насправді деякі мутації просто зникли ще до того, як ми встигли їх проаналізувати. Їх можна назвати "примарними мутаціями"
Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на
Щоб зменшити цей ефект, команда використала дані експериментів із накопичення мутацій, які мінімізують вплив природного добору. Три окремі тести показали, що добір істотно не спотворив результатів. За словами Радріцціані, це, ймовірно, найбільша й найчистіша вибірка мутацій, зібрана досі.
Як перевіряли важливість генів
Дослідники порівняли частоту мутацій з експериментальними даними про те, що стається, коли окремі гени вилучають. Видалення життєво необхідного гена вбиває клітину, а втрата інших генів майже не має наслідків. Це дало змогу перевірити, чи гени, від яких клітина залежить найбільше, мутують рідше.
Аналізуйте дані як завгодно, ми нічого не знайшли. У жодному з видів ці ключові гени не мали нижчої частоти мутацій
Важливість генів оцінювали також за кількістю білка, який клітина виробляє, та за силою природного добору, що діє на ген протягом еволюції. Гени, які виробляють більше білка, не мають нижчої частоти мутацій. Те, як гени еволюціонують упродовж тисяч років, теж не дає змоги передбачити, як часто вони мутують.
Чому ця суперечка триває з 1972 року
Дискусія почалася 1972 року, а востаннє спалахнула 2023-го. Йдеться про зв'язок між двома кроками в класичній картині еволюції. Спершу мутації створюють генетичну різноманітність, а потім природний добір та інші сили діють на неї, віддаючи перевагу одним ознакам над іншими.
Хрестоматійний приклад – в'юрки Дарвіна, яких Чарлз Дарвін зустрів на Галапагоських островах 1835 року. Випадкові мутації впливають на розмір дзьоба, і це дає птахам змогу харчуватися різною їжею. Коли умови сприяють певному корму, птахи з більш відповідним дзьобом частіше виживають і розмножуються, тож їхні ознаки поширюються.
Оскаржувана гіпотеза припускає, що важливість гена впливає й на те, як часто в ньому виникають мутації. Життєво необхідні гени мали б більший захист, а гени, зміни в яких допомагають адаптації, мутували б частіше. Прикладом можуть бути гени, мутації в яких дають бактеріям стійкість до антибіотиків або змінюють розміри дзьоба птахів.
Однак у цієї ідеї є теоретична вада. Частота мутацій генів і так дуже низька, тому її подальше зниження для окремих генів дало б мізерну користь. Природному добору складно підтримати таку систему захисту.
Що все ж пояснює різну частоту мутацій
Одна з авторок, Радріцціані, написала цю роботу в межах докторської дисертації. Вона не приховує скепсису щодо гіпотези.
Твердження, що важливі гени мутують повільніше, – це тріумф галасу над змістом. Це дуже стара ідея, яку регулярно винаходять наново в різних формах
Аналіз усе ж показав, що гени, які копіюються пізніше під час реплікації ДНК, мутують частіше. Тож певні особливості геному таки допомагають пояснити відмінності в частоті мутацій. Проте жоден із запропонованих факторів, що кидають виклик класичній моделі, не передбачив, які гени мутуватимуть частіше чи рідше. За словами Герста, підстав для зміни парадигми немає.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі