Забруднення довкілля пластиком стає дедалі більшою проблемою, а ми й досі не знаємо, як із цим боротися. Ба більше, не знаємо, як його накопичення в організмі впливає на наше здоров'я. З огляду на те, як легко мікроскопічні частинки проникають у тканини тіла, життєво важливо точно знати, які ризики вони можуть становити.
Дивіться також У Чорнобильській зоні знайшли істот, які зовсім не постраждали внаслідок ядерної катастрофи
Де знайшли мікропластик
Невелике дослідження, проведене в Італії, виявило осколки мікропластику бляшках з закупорених артерій. Ці жирові відкладення видаляли хірургічним шляхом у пацієнтів, які перенесли операцію з відкриття закупорених артерій, а потім досліджували за допомогою сильного збільшення. Що цікаво, відбулося це ще три роки тому, але повідомили про це лише 7 березня 2024 року.
Команда, що стояла за цим новим дослідженням, шукала відповідь на питання, яким є ризик інсульту й серцевих нападів у пацієнтів з мікропластиком у бляшках, і без нього. Спостерігаючи за 257 пацієнтами протягом 34 місяців, дослідники виявили, що майже у 60% з них у бляшках, вилучених з потовщених жиром артерій, була помітна кількість поліетилену, а у 12% – полівінілхлориду (ПВХ) у вилучених жирових відкладеннях.
ПВХ буває як жорстким, так і гнучким, і використовується для виготовлення водопровідних труб, пластикових пляшок, підлогових покриттів та упаковки. Поліетилен — найпоширеніший пластик, з якого виготовляють поліетиленові пакети, плівки та пляшки.
Оскільки мікропластик раніше був виявлений у кровотоці людей, дослідники небезпідставно занепокоєні здоров'ям серця. Лабораторні дослідження свідчать, що мікропластик може викликати запалення та окислювальний стрес у клітинах серця, а також погіршувати роботу серця, змінювати частоту серцевих скорочень і спричиняти рубцювання серця у тварин, наприклад, у мишей.
Дані спостережень, отримані в результаті досліджень професійного впливу, свідчать про підвищений ризик серцево-судинних захворювань серед людей, які піддаються впливу забруднення, пов'язаного з пластиком, включаючи полівінілхлорид, порівняно із загальною популяцією,
— пишуть учені.
Кількість мікропластику і навіть менших частинок, так званих нанопластиків, була виміряна за допомогою цілої низки найсучасніших методів. Його також видно під потужними мікроскопами. Дослідники спостерігали фрагменти пластику з нерівними краями всередині імунних клітин, які називаються макрофагами, і всередині жирових бляшок. Досліджуючи зразки тканин, команда також виявила вищі рівні маркерів запалення у пацієнтів з мікропластиком в бляшках.
Однак слід пам'ятати, що таке обмежене дослідження не може зробити остаточного висновку про те, що мікропластик спричиняє негативні наслідки для серця, а лише про те, що існує зв'язок між ними. У дослідженні не розглядалися інші фактори ризику серцево-судинних захворювань, такі як куріння, недостатня фізична активність і забруднення повітря.