Що відомо про "соросят"
Ми живимо в епоху пост-правди, коли не стільки важливі реальні події, скільки їхня інтерпретація або взагалі вигадані факти та домисли. Останні місяці в Україні був вигаданий штучний міф про "соросят" – начебто агентів впливу Джорджа Сороса, американського фінансиста та філантропа, що прагне скупити всю українську економіку та впливати для цього на кадри в уряді.
Цікаво Маски скинуто: соратник Тимошенко виступив на захист Онищенка
Цей міф було взято на озброєння двома начебто полярними політичними таборами – Юлії Тимошенко та Віктора Медведчука, а також максимально підтримано кланом Ігоря Коломойського.
Парадоксального в цьому багато:
- Весь світ змагається за іноземні інвестиції. Якби Джордж Сорос вкладав гроші в економіку України, то йому за це варто було би лише дякувати.
- Американському мільярдеру, якому 89 років, дедалі менше є діла до України. Можна лише уявити, кого будуть звинувачувати українські політики в майбутньому.
- Цей вигаданий міф про "соросят" прийшов до нас від країни-агресора. Він повністю лягає в російську інформаційну міфологію про "агентів іноземного впливу".
- Активну роль у створенні та поширенні міфу про "соросят" зіграла Юлія Тимошенко, яка все політичне життя прагнула його лояльності.
Дивіться повний випуск відеоблогу "Чесна політика":
Що зробила Тимошенко
Саме Тимошенко привела в українську політику керівника фонду Сороса в Україні – Григорія Немирю. Та вже півтора десятиліття робить його народним депутатом за списками своєї політичної сили.
Григорій Немиря / Фото ba.org.ua
При цьому Тимошенко ніколи не називала прізвище Сороса і термін "соросята" в ефірах, але заміняла прізвище мільярдера словами "міжнародні фінансові спекулянти", а його начебто ставлеників – словом "грантоїди".
Розігруючи цю карту, Тимошенко також виступила ініціатором закону про іноземних агентів, посилаючись на американський досвід. При цьому не уточнюючи, що цей закон з’явився в Америці напередодні Другої світової війни для боротьби з нацистськими грошима, що намагалися впливати на політику США.
За такою логікою, Тимошенко мала би хвилюватися в першу чергу про російські політичні консерви в Україні, а не про "соросят". А найабсурдніше в тому, що саме в часи роботи прем’єр-міністром Юлія Тимошенко не тільки не гидувала проводити таємні зустрічі з Джорджем Соросом, але навіть платила гроші українських платників податків цим самим "міжнародним фінансовим спекулянтам".
Допомога інвестиційної компанії
У 2008 році уряд Юлії Тимошенко вирішив покликати на допомогу американську інвестиційну компанію Blackstone Group. За офіційною версією, вони мали порадити, як правильно витратити гроші, отримані Україною від Міжнародного валютного фонду.
При цьому робилося це теж таємно. Питання про залучення Blackstone в якості фінансового радника Тимошенко було внесено на засідання уряду тим самим Немирею.
Це значить, що воно попередньо не опрацьовувалося на урядовому комітеті, а на сайті Кабміну тривалий час не оприлюднювався тексту розпорядження.
Тимошенко тоді залучала Blackstone без тендеру, заплативши за їхні послуги чималу суму грошей платникам податків. "Гонорар" у розмірі 3,5 мільйона євро, "місячну платню" в розмірі 1 мільйон євро, а ще відшкодування всіх кишенькових витрат, включаючи поїздки та помешкання для консультантів, послуги професійних охоронців для членів команди тощо.
Blackstone / Фото investory.news
Blackstone отримав навіть доступ до закритої інформації в рамках контракту, який з ними уклала Тимошенко. Тоді уряд Тимошенко не просто залучав цих нині ненависних нею "міжнародних фінансових спекулянтів", не просто платив їм гроші. А робив це з метою, щоб отримати для Україну, не повірите, кредитні гроші МВФ.
Більше того, щоб МВФ почав фінансувати уряд Тимошенко, вони висували ті самі вимоги – підвищити тарифи до ринково обґрунтованих та запровадити в Україні ринок землі.
Цікаво також, що залучення Тимошенко відбулося незабаром після її секретного побачення з Соросом. За даними медіа, Сорос на той момент, за часів прем’єрства Тимошенко, був власником частки в компанії Blackstone. Крім того, їх поєднували спільні бізнес-інтереси у операторі мобільного зв’язку Македонії.
Джордж Сорос / Фото joimag.it
Це своє викриття я роблю з метою показати, що політична чесність полягає в тому, щоб казати правду, а не міняти свою позицію в залежності від того, чи ти перебуваєш при владі чи в опозиції.
Юлія Тимошенко була і залишається головним рупором штучно створеного міфу про полювання за українською землею та українськими промисловими активами з боку Заходу. Тим самим суперечачи сама собі десятирічної давнини, коли вона працювала прем’єр-міністром.
Хоча саме за часів прем’єрства Тимошенко просувався закон про ринок землі, який фактично не мав обмежень для іноземців при її купівлі через входження до статутних капіталів українських компаній.
Так само було і з темою зарплат, які Тимошенко взяла як головну для атак на уряди Зеленського. Саме за часів прем’єрства Тимошенко було суттєво підвищено оплату праці членів уряду, що автоматично потягнуло вгору і виплати депутатам, які почали отримувати на руки по шість тисяч доларів щомісяця – зарплата плюс депутатські.
Читайте також Корупція в "Батьківщині": що відомо про скандальні записи із соратником Тимошенко
Так само Юлія Тимошенко, будучи прем’єр-міністром, першою погодила захмарні бонуси керівникам державних компаній. Зокрема, очільник "Нафтогазу" в її уряді Олег Дубина мав отримати виплату за підсумками лише одного року в розмірі 3 мільйонів доларів.
І сміливість політичного лідера полягає не в тому, щоб коштом популізму отримати додатковий відсоток рейтингу, а щоб навіть ціною втрати популярності просувати правильні цінності. Які, можливо, не одразу, а згодом дозволять Україні побудувати сучасне суспільство та конкурентоздатну економіку.