Коли була винайдена перша практична запальничка та чим вона відрізнялася від теперішніх, зазначає на сайті Science Museum Group.
Читайте також Чому червона помада стала символом жіночої сили та чи справді її ненавидів Гітлер
Як працювала перша практична запальничка?
Лампи Деберейнера сьогодні практично невідомі, але саме вони стали прототипом сучасних запальничок. Розробником цих ламп був Йоганн Деберейнер, який у 1823 році створив пристрій, що працював на основі хімічних реакцій, а це цинк, сірчана кислота, газоподібний водень та платина.
Німецькому винахіднику вдалося завдяки цій реакції виробити тепло, яке могло підпалити будь-що легкозаймисте.
Перша запальничка у світі суттєво відрізнялася від теперішніх / Фото з The Board of Trustees of the Science Museum
Після того, як про винахід дізналися, він став настільки ефективним для населення, що його почали продавати серійно: Німеччина та Велика Британія закупили таких ламп у кількості 20 тисяч. А серед відомих покупців пристрою був сам Гете. Він, до речі, профінансував дослідження вченого.
Втім лампи мали один суттєвий недолік, що потім і став причиною занепаду, – вони були важкими, а ще небезпечними, якщо ними не правильно користуватися.
До речі, після ламп Деберейнера перше значне нововведення в цій індустрії зробив Карл Ауер фон Вельсбах у 1880 році. А у 1903 році він запатентував свій винахід з фероцерію (штучного сплаву, який складається з рідкоземельних металів та заліза), йдеться в History of Matches. Йдеться про так званий "кремінь", що допомагає запальничкам створювати іскри при терті.
Зауважте! У той період історії для населення менш небезпечними виявилися перші фосфорні сірники. Крім того, користуватися ними було простіше, аніж лампами Деберейнера.
Чи були сірники винайдені першими?
Насправді історія твердить, що перші сірники були винайдені ще у 1805 році, тобто до появи лампи Деберейнера, що стала прототипом запальничок, які є зараз.
Загалом тоді люди користувалися не сірниками у сучасному розумінні, а радше спеціальними скалками, наконечники який були змочені горючою речовиною, як-от сірка, розповідається у Britannica.
І француз Жан Шансаль у 1805 році фактично удосконалив ці скалки. Він змочив наконечники хлоратом калію, цукром та камеддю, а запалити їх можна було, зануривши в сірчану кислоту.
- Втім створення сірників, прикладом яких світ досі користується, відбулося насправді вже у 1826 році. І це зробив хімік Джон Вокер, який винайшов перший успішний фрикційний сірник, тобто такий, який пов'язаний із тертям.
Він перший вчений, який придумав не замочувати сірники у спеціальну речовину, а зішкрібати їх об наждачний папір, через що утворювалася іскра та сірники загорялися. Єдиною помилкою Вокера було те, що він не запатентував свій винахід.
- Замість нього це зробив підприємець Семюель Джонс, який крім того, що оформив патент у 1828 році, ще й налагодив масове виробництво.
На цьому удосконалення сірників не зупинялося: у 1831 році Шарль Сауріа з Франції врахував у формулу сірників білий або жовтий фосфор, що швидко скопіювали. А у 1835 році Янош Іриній з Угорщини дійшов висновку замінити хлорат калію на оксид свинцю, що зробило запалювання сірників тихим та плавним.
Коли було зроблене перше селфі у світі?
Перше селфі було зроблене не у 20 столітті, а 19 столітті. Його автором був американець Роберт Корнеліус, який, ймовірно, навіть не здогадувався, що став одним із перших, хто це зробив.
Самопортрет був створений за допомогою технології дагеротипії, тобто це фотографічний процес, що використовував срібні пластини, оброблені парами йоду та ртуті.
У Guinness World Records зазначається, що Корнеліус встановив камеру у дворі сімейного магазину ламп та люстр у Філадельфії, зняв кришку об'єктива, знайшов кадр та залишився нерухомим кілька хвилин, поки відбувалася довга експозиція (від 3 до 15 хвилин).
The first light picture ever taken. 1839,
– написав на звороті фотографії Корнеліус.
На самому фото Роберт Корнеліус зображений по центру кадру з трішки розкуйовдженим волоссям. Зараз це воно зберігається в Library of Congress.