1 
Російське зерно стрімко дешевшає
Зупинка основних зернових терміналів Азово-Чорноморського басейну вже позначилася на внутрішньому ринку Росії, повідомляє Служба зовнішньої розвідки України. За тиждень закупівельна ціна пшениці четвертого класу на півдні країни впала приблизно на 19% – до 8,9–10 тисяч рублів за тонну.
Проблеми поширюються і на інші регіони. У центральній частині Росії зерно подешевшало приблизно на 8%, а в Поволжі – на 3%. Водночас вартість автомобільної доставки зерна до глибоководних портів знизилася на 10,4% – до 12 тисяч рублів за тонну.
На тлі логістичних проблем переглядаються і прогнози експорту. Очікування щодо серпневих поставок російського зерна скоротили з 3,1 мільйона до 1,8 мільйона тонн. На сезон 2026/27 років прогноз експорту пшениці знизили до 44,6 мільйона тонн.
Це створює ризик накопичення значних обсягів непроданого зерна на елеваторах. Для господарств із недостатніми потужностями для зберігання це означає додаткові витрати та ризик вимушеного продажу продукції за нижчими цінами.
Водночас урожай у Росії у 2026 році може бути значним – близько 140 мільйонів тонн. Тому скорочення експортних можливостей створює для місцевих виробників додатковий тиск саме в період активного надходження нового зерна.
Росія втрачає перевагу на світовому ринку
Проблеми з портами вже впливають і на конкурентоспроможність російського зерна за кордоном. У період із 11 до 18 серпня ціна російської пшениці з протеїном 12,5% у Новоросійську знизилася на 6 доларів – до 215 доларів за тонну FOB.
Для порівняння, аналогічна пшениця в Балтійському регіоні за цей період подорожчала до 255 доларів за тонну. Таким чином, різниця між цінами становить близько 40 доларів.
Водночас американська пшениця SRW коштувала близько 283 доларів за тонну, а румунська – 268 доларів. Тобто нижча ціна російського зерна вже не обов'язково компенсує ризики, пов'язані з його доставкою.
Проблему посилює обмеженість альтернативних маршрутів. Балтійські порти, за наведеними оцінками, можуть прийняти максимум близько 20% втрачених обсягів, тоді як Каспійський регіон і Далекий Схід не мають достатньої інфраструктури для швидкого перенаправлення всього потоку.
Ще одним ризиком для російського агросектору є фінансове навантаження. Власники зупинених терміналів можуть втрачати 50 – 70 мільйонів доларів щомісяця, а проблеми з обіговими коштами можуть особливо сильно вдарити по закредитованих агровиробниках.
У перспективі це здатне вплинути вже на наступний сезон: дефіцит грошей може ускладнити закупівлю насіння, добрив і пального та створити ризики для озимого сіву.
Навіть відновлення роботи портів не обов'язково швидко поверне експорт до попередніх показників. Накопичені вантажі, високі страхові премії та небажання судновласників працювати з російськими чорноморськими портами можуть залишатися проблемою ще тривалий час.
На цьому тлі іноземні покупці можуть активніше укладати довгострокові контракти з альтернативними постачальниками. Це створює для Росії ризик втрати частини зовнішніх ринків навіть у разі поступового відновлення портової логістики.
До речі, загострення атак у Чорному морі змушує найбільших покупців зерна в Азії шукати альтернативні джерела постачання, оскільки український та російський експорт опинився під серйозним тиском. Індонезія, Бангладеш та інші країни вже звертаються до Австралії, Румунії, Болгарії та навіть Північної Америки, що може додатково підштовхнути світові ціни.