Вона була першою для мене книгою з історії України. До того про минуле України, яке поверталося із забуття та заборон, вичитував із газетних статтей чи уривків книг, які друкувалися в журналах.
Ловіть ще одну підбірку! На будь-який смак та настрій: сім книг, які варто прочитати
Історія, яка викличе залежність
Антін Лотоцький з своєю "Історією України для дітей" просто таки увірвався в моє читацьке життя сповнена на той момент пригодницько-історичною літературою на кшталт романів Вальтера Скота чи Александра Дюма. Попри те, що вважав що за віком вже переріс цю книгу орієнтовану на дітей (до яких я звісно вже себе не зараховував) захопився нею відразу. Настільки, що вона могла позмагатися в рейтингу улюблених історичних з науково-популярною книгою Войтеха Замаровського (чехословацького автора, як виявилося згодом – агента комуністичних спецслужб) "Їх величності піраміди", яка привила мені любов до історії загалом.
Лотоцький не лише давав відповіді на безліч питань щодо минулого України, якими просто переповнене було сьогодення, яке мене оточувало. Він першим для мене формував цілісну картину цього минулого. Вже потім її поглибили і уточнили книги Крип'якевича (прочитав у тому ж 1990), Аркаса, Грушевського, Субтельного.
Символічно, що автор першої для мене книги з історії України був таким, яким я прагнув стати в подальшому. Історик, письменник, активний громадсько-політичний діяч, учасник визвольного руху. Хоча нічого цього про Антіна Лотоцького я не знав навіть дочитавши його книгу, яка не містила його біографії, як не містили її тоді ще енциклопедії і довідники.
До речі: Романтика та секрети Клінтон: які книги читає Маша Єфросиніна
Він довів свою розповідь про минуле до передодня Другої світової, з якої в майбутньому почнеться сфера моїх історичних зацікавлень. То ж може я досі намагаюсь писати продовження книги, якою захопився в дитинстві?