Live
Переглядів: Час читання:6 хв

Дві третини НПЗ під ударом – і Росія не витримає: як Україна може зупинити військову машину Путіна

Удари по НПЗ Росії та дефіцит пального

Україна системно послаблює російську військову машину, завдаючи ударів не лише по фронтових цілях, а й по об'єктах, від яких залежить здатність Росії вести війну. Під прицілом опиняються нафтопереробні заводи, порти, мости, авіабази та виробництва ударних дронів. Однак навіть після ураження половини нафтопереробних потужностей Росія ще має резерви, які дозволяють їй обходити наслідки атак.

 
Adv

Військовий експерт та полковник запасу Роман Світан розібрав для 24 Каналу, чому українським силам потрібно знищити щонайменше дві третини російської нафтопереробки, які об'єкти мають стати наступними цілями та як удари по логістиці поступово позбавляють окупантів можливості вести війну.

популярні відео

За останні тижні Сили оборони України завдали серії результативних ударів по ключових нафтопереробних заводах Росії. Президент України заявив про виведення з ладу 55% нафтопереробної галузі агресора. Проте, як зазначає Роман Світан, ця цифра ще не означає критичного зламу для російської військової машини.

Реклама

Причина полягає у специфіці проєктування цих підприємств ще за часів Радянського Союзу. Тоді потужності з нафтопереробки будувалися з урахуванням потрійного дублювання.

До слова про масштаб проблем російської нафтопереробної галузі свідчать і дані української розвідки. За інформацією ГУР, станом на кінець вересня 2026 року з 38 найбільших російських НПЗ 15 повністю зупинили роботу, а ще 12 скоротили виробництво. Загальні обсяги нафтопереробки на цих підприємствах впали на 55,4% порівняно з початком року.

Тобто можливості російської нафтопереробки історично втричі перевищують обсяги їхнього нафтовидобутку. Більшість заводів у звичайному режимі працювали лише на третину своєї реальної потужності.

Саме тому вибиття половини переробки не знищує повністю можливості росіян – вони просто перенаправляють потоки на інші, вцілілі потужності. Російська нафтогазова система функціонує як кровоносна система людини: якщо перекрити одну судину, кров знаходить обхідний шлях.

Реклама

Щоб ворог почав відчувати реальний дефіцит пального, особливо дизельного, яке живить бронетехніку, необхідно знищити щонайменше дві третини їхніх нафтопереробних потужностей. Тільки після подолання цієї позначки почнеться незворотне падіння виробництва.

Повна розмова з Романом Світаном: дивитись відео

Попри запаси міцності, Росія вже стикається з перебоями у постачанні високооктанового бензину. Це пов'язано з тим, що чисті високооктанові марки виробляються на новітньому, дорогому іноземному обладнанні, яке неможливо швидко відновити в умовах санкцій. Натомість прямогонне моторне паливо з низьким октановим числом, яке доводять до потрібних кондицій присадками, у них ще залишається.

Паралельно з ударами по самих НПЗ, українські сили почали бити по портовій інфраструктурі та ємностях для зберігання. Оскільки переробка падає, росіянам доводиться заганяти зайву нафту в демпферні ємності.

Реклама

Спочатку заповнюються резервуари в портах (як це було в Усть-Лузі та Азові), потім – бочки вздовж трубопроводів на лінійно-виробничих диспетчерських станціях. Змусивши ворога наповнити ці резервуари, Сили оборони отримують ідеальні, вкрай вразливі цілі.

Цікаво українські дрони атакують не лише нафтопереробні заводи, а й інфраструктуру, через яку Росія зберігає та експортує нафтопродукти. Зокрема, після удару 11 листопада в порту Усть-Луга вигоріли щонайменше п'ять резервуарів із нафтопродуктами загальним об'ємом 150 тисяч кубометрів. Такі ураження створюють додаткові проблеми для російського нафтового експорту.

Окремим пріоритетом стали газоперекачувальні станції. Газ значно легше підпалити, він швидше вибухає і завдає масштабніших руйнувань інфраструктурі, ніж нафта. Цей алгоритм дій Світан називає дуже грамотним і професійним підходом до руйнування економіки РФ.

Знищення палива – лише частина стратегії. Другий етап – перерізання шляхів його постачання. Саме тому тривають регулярні атаки на Кримський міст та сухопутний коридор.

Реклама

Нещодавній удар по Кримському мосту, внаслідок якого, за попередніми даними, змістилася опорна арка, є результатом рутинної, щоденної роботи. Російська ППО навколо мосту надзвичайно щільна, там зосереджені комплекси малої дальності на кшталт "Панцир". Проте постійний тиск, використання дронів-обманок для виснаження ППО та застосування новітніх засобів (можливо, ракет-дронів типу "БАРС" з бойовою частиною до 100 кг) дають свої плоди.

Головна мета цих атак – не обов'язково повне знищення мосту просто зараз, а постійна зупинка трафіку. Навіть пошкодження змушує окупантів перекривати рух, проводити обстеження та створювати багатокілометрові затори. Одночасно під прицілом опиняється поромна переправа між портами Кавказ і Керч, куди росіяни намагаються перенаправити логістику.

Аналогічна ситуація на сухопутному коридорі. За півтора місяця Сили оборони вразили шість мостів на трасі від Ростова до Криму. Тримаючи під вогневим контролем оперативну глибину до 500 кілометрів, українська армія знижує інтенсивність проходу російських військ та обмежує їхні можливості вести наступальні операції на Запорізькому та Херсонському напрямках.

Реклама

Окрім нафтопереробки та логістики, ще одним важливим напрямком ударів в оперативній глибині є російські авіабази та місця запуску безпілотників. Підтверджені удари по авіабазі в Ахтубінську (Астраханська область) та дронопорту Велике Цимбулово (Орловська область) демонструють розширення географії українських атак.

Дронопорти ворог часто облаштовує на базі старих радянських сільськогосподарських аеродромів. Знищити їх повністю складно, адже росіяни розосереджують техніку, проте масовані нальоти українських ударних БПЛА дозволяють пошкоджувати аеродромно-технічне обладнання та укриття, де можуть знаходитися літаки типу Су-34.

Найбільшою проблемою залишається завод в Алабузі, де виробляють "Шахеди". Він розташований за 1500 кілометрів від кордону і прикритий надзвичайно щільною системою ППО, подібною до тієї, що захищає Москву чи Кримський міст.

Для ефективного ураження таких віддалених і захищених об'єктів Україні необхідні власні ракети середньої дальності, оскільки наявні комплекси туди не дістають, а безпілотникам прорвати таку оборону вкрай важко.

Реклама

За оцінками Романа Світана, для повного знерухомлення російської економіки та армії потрібна систематична робота протягом трьох-чотирьох років. Півтора року цієї кампанії вже позаду. Залишається ще приблизно стільки ж часу постійних ударів по найбільших НПЗ-мільйонниках, щоб вийти на показник знищення двох третин потужностей. Коли ця мета буде досягнута, російська військова машина фізично не зможе продовжувати рух.

Повʼязані теми:

Коментарі

1 коментар

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Реклама
Adv