Без демісезонного одягу і палива: як удари по НПЗ знерухомлюють російську армію

Російська нафтова інфраструктура опинилася під системним тиском українських Сил оборони. Дрони дістають до стратегічних підприємств за тисячу кілометрів від кордону, а наслідки ударів уже виходять далеко за межі окремих пожеж на заводах. Через втрату нафтопереробних потужностей Росії стає складніше забезпечувати пальним власну армію, підтримувати роботу військової техніки та зберігати звичні темпи авіаційних операцій.

Які останні удари по російських НПЗ завдали найбільшої шкоди ворогу, чому дефіцит пального вже позначається на діях окупаційної армії та як перенесення авіабаз углиб Росії змінює можливості російської авіації – про це спеціально для 24 Каналу розповів військовий експерт Роман Світан.

Останні ключові атаки на НПЗ

Систематичні атаки українських безпілотників на нафтопереробні та нафтохімічні підприємства Росії вийшли на новий рівень ефективності. Географія ударів розширюється, охоплюючи об'єкти на відстані понад тисячу кілометрів, а наслідки цих операцій вже безпосередньо впливають на здатність Москви фінансувати війну та забезпечувати своє окупаційне угруповання.

Сили оборони України почали методично вибивати найбільші нафтопереробні потужності ворога. Однією з показових стала атака на Нижньокамськ (Татарстан), де розташовані потужні нафтохімічні заводи компанії "Сибур", що виробляють каучуки та пластмаси і переробляють нафту. Попри відстань у понад тисячу кілометрів, українські дальні дрони здатні регулярно, щонайменше раз на тиждень, діставати до таких стратегічних об'єктів.

Пошкодження такого комплексу може вплинути не лише на роботу самого підприємства, а й на ланцюги постачання сировини для інших російських виробництв.

Ще більш болючим для російської логістики став удар по Волгоградському НПЗ. На підприємстві виведено з ладу всі чотири установки первинної переробки нафти (АВТ), зокрема критично важливу АВТ-1 потужністю шість мільйонів тонн.

Цей завод мав стратегічне значення для російського угруповання, оскільки компенсував постачання палива замість чотирьох заводів Ростовської групи (Новошахтинський, Слов'янський, Ільський та Афіпський), які раніше також зазнали уражень. Волгоградський НПЗ виведено з ладу щонайменше на кілька місяців. Разом із ним під повний нуль було зачищено "Кірішінефтеоргсинтез" – другий за потужністю нафтопереробний завод у Росії після Омського.

Світан про проблеми в армії агресора: дивіться відео

Окупанти залишаються без перехідного одягу і палива

Втрата нафтогазових доходів та фізичне знищення інфраструктури спровокували ланцюгову реакцію в російській економіці. За показниками очільниці Центробанку РФ Ельвіри Набіулліної, дефіцит державного бюджету вже вимірюється трильйонами рублів. Це неминуче призведе до запуску друкарського верстата та емісії незабезпечених грошей.

Фінансові проблеми вже вдарили по російських військових: грудневі виплати окупантам перенесли на січень. Крім того, російська армія змушена економити на базовому забезпеченні – військовослужбовці більше не отримуватимуть демісезонного одягу, переходячи одразу на зимові шапки або літні пілотки.

Ба більше, відчутним наслідком для поля бою стає фізична нестача пального. З наближенням зими проблема загострюється: літнє дизельне пальне на морозі парафіниться, і для його використання необхідне розведення авіаційним гасом. Проте саме по запасах дизелю та авіаційного гасу Сили оборони завдають найбільш інтенсивних ударів.

Це призводить до поступового знерухомлення російської авіації та бронетехніки. Танкісти окупаційних військ наразі отримують лімітовані обсяги пального – лише кілька десятків літрів на добу. Це вже призвело до помітного зниження інтенсивності механізованих штурмів на лінії зіткнення.

Масовані атаки авіабази: ворог перекидає авіацію в глиб країни

Окрім нафтопереробних заводів, системного вогневого впливу зазнають оперативні тили ворога, зокрема аеродроми (Липецьк-2, Міллерово) та основні бази. Російське командування було змушене відтягнути тактичну авіацію далі до Волги (на бази в Ахтубінську та Енгельсі) після успішних ударів по Борисоглібську.

Це вдвічі збільшило підлітний час для російських бомбардувальників: якщо раніше один екіпаж робив 3 – 4 вильоти за зміну для скидання керованих авіабомб (КАБів), то тепер – лише 1 – 2.

Не все добре у росіян і зі стратегічною авіацією – на початку листопада Росія зігнала усі літаки на Далекий Схід. Такий крок демонструє нездатність окупантів захистити власну стратегічну авіацію в європейській частині країни.

Для ураження таких великих площ, як аеродромні поля, Україна використовує тактику масованих нальотів (до сотні дронів на один об'єкт), які діють за принципом касетних боєприпасів, знищуючи аеродромно-технічне обладнання.

Також активно застосовуються нові вітчизняні розробки, зокрема ракета-дрон "Барс", яка здатна нести до 100 кілограмів вибухівки на відстань до 500 кілометрів і виробляється у достатніх кількостях (понад тисячу на місяць) для регулярних ударів по ворожій логістиці.