Досить часто спілкуюся з українськими підприємцями, які хочуть розвиватися і просять мене допомогти з інвестиціями або самому проінвестувати. Засмучує те, що власники українського бізнесу не мають і близько інвестиційної культури та розуміння того, як працюють інвестиції.

Читайте також Україні варто навчити Молдову захищати небо – і не лише її

Визначмося з поняттями: інвестор – це фізична чи юридична особа, яка вкладає свої кошти у різні проєкти, компанії чи активи з метою отримання прибутку у майбутньому. Інвестори можуть бути приватними особами, інвестиційними фондами, компаніями чи навіть державами.

Інвестиції – це вкладення коштів у різні активи для одержання прибутку чи досягнення інших вигод у майбутньому.

Наведу суб'єктивний перелік ключових проблем, чому більшості українського бізнесу не світить залучення інвестицій та інтенсивний розвиток найближчим часом.

Причина у самих підприємцях

1. Найсмішніше та найжахливіше те, що українські бізнесмени масово плутають інвестора та спонсора. І це не жарт. Компанії реально говорять про залучення інвестицій, але про повернення інвестицій, вигоді для інвестора ні думок, ні розмови немає. Є очікування "манни небесної".

2. Компанії, які шукають інвестиції, не розуміють мотивації інвестора. Інвестор хоче заробити, вигідно інвестувати свій капітал, щоб через час повернути його назад з прибутком. Кожен інвестор, роблячи інвестиції, думає про те, як він буде виходити з бізнесу, в який проінвестував. Водночас компанії просто хочуть взяти гроші, і щоб від них відчепилися.

3. Неготовність проєкту, під який залучають інвестиції:

  • аналізу ринку немає,
  • бізнес-плану немає,
  • інвестиційної оцінки немає (NPV, IRR, PI, PP).

Навіть, якщо є бізнес-план та інвестиційна оцінка проєкту, то немає пропозиції для інвестора (оцінка ефективності його інвестиції).

Цікаво Унікальні степи України: 4 мальовничі заповідники, які варто відвідати

4. Віртуальні припущення для оцінки проєкту. Іноді, на перший погляд, проєкт здається цікавим, але починаєш копати – і вилазять "дірки":

  • нереалістична модель залучення фінансування, взята зі стелі;
  • ліва ставка дисконтування;
  • нереальна вартість капіталу;
  • дивні гіпотези розвитку ринку;
  • відсутність реального розуміння організації ефективних бізнес-процесів

5. Неготовність компанії для входження інвестора. Насамперед мовиться про прозорість бізнесу. Часто податковий, бухгалтерський та управлінський облік – це три різні всесвіти. Найпоказовіший – управлінський та невідповідність йому всіх інших типів звітності – явна ознака високих ризиків для інвестора.

6. Відсутність системи корпоративного управління. Корпоративне управління – це система правил, практик і процесів, з яких здійснюється управління та контроль над діяльністю підприємства. Ця система визначає взаємовідносини між керівництвом компанії та акціонерами.

Найчастіше в українських компаніях головний акціонер він же і директор компанії. Тобто компанія критично залежить від однієї людини (акціонера та керівника в одній особі). На ньому і стратегія, і команда, і партнери, і постачальники. Не дай Боже, щось трапляється і компанія "накривається".

Зауважте Трамп у США, Путін у Росії: чим такий тандем загрожує світу

7. Неправильне структурування партнерства. Тут може бути все, що завгодно: починаючи від корпоративної структури, розподілу часток до відсутності акціонерної угоди, що визначає систему взаємодії партнерів, вирішення спорів, підходи до оцінки вартості та ефективності бізнесу і механізм виходу з бізнесу.

Найчастіше зустрічається тупикова модель – розподіл часток 50/50. Хто у темі знають, що за такої моделі компанія стає заручником кожного партнера одночасно, що створює непередбачувані ризики.

8. Відсутність проведеної домашньої роботи з підготовки до угоди. Немає актуального аудиту фінансової звітності, немає аналізу юридичних ризиків (зокрема судові суперечки, борги), не ефективна корпоративна структура, неадекватно роздутий штат тощо.

9. Невміння презентувати та вести перемовини.

10. Жадібність. Вона стосується не тільки формату партнерства і вигід для всіх сторін, а й небажання витрачати кошти на залучення консультантів. Мовляв, і так зійде, "в мене ж крута ідея".

Це короткий перелік причин того, чому компаніям не світять інвестиції та розвиток.