Міжнародні військові навчання

Почнемо з азів. Ми в Україні вважаємо, що нам болить найбільше, бо в нас – війна. Так само ми вважаємо, що найбільше потребуємо допомоги, зокрема, залучення західних військових інструкторів. Хоча цей аргумент є правильним за своєю суттю, він не є переконливим для наших партнерів із НАТО.

Читайте також Трамп у США, Путін у Росії: чим такий тандем загрожує світу

Не є він переконливим, бо безпекові проблеми Східної Європи вже не зводяться до самої лише України, а тому і нам не слід поводитися так, ніби проблеми лише в нас. Країни НАТО хочуть, щоб Україна та український уряд навчилися бачити себе частиною східноєвропейського регіону. Тобто частиною команди, а не окремим гравцем, що дбає лише про свої територіальні інтереси.

Саме тому варто задуматися про таку річ, як міжнародні військові навчання. Це можуть бути спільні навчання Східної Європи, або це можуть бути спільні навчання країн Чорноморського регіону.

Подивимося на факти. 29 травня державний секретар США Ентоні Блінкен відвідав Молдову, причому це сталося досить неочікувано. Мабуть, є потреба консультацій, насамперед безпекових. Водночас секретар Радбезу України Олександр Литвиненко відвідує Туреччину. В ці ж дні румунський уряд заявляє, що хоче провести спільне засідання з українським Кабміном.

Для всіх нас – України, США, Туреччини, Румунії та Молдови важливе одне й те саме: безпека регіону. То, можливо, аніж робити поодинокі кроки, краще діяти системніше, детально домовляючись один з одним? Так можна було б організувати дуже потрібні та дуже притомні військові навчання.

Наразі я б говорив про кілька сценаріїв таких навчань:

  • спільні навчання Збройних Сил України та Молдови з акцентом на протиповітряний захист. Сюди можна було б додати сценарії протистояння піхотному наступу супротивника із залученням броньованої техніки та артилерії. Молдові це вкрай потрібно. Думаю, держсекретар Блінкен під час візиту до Молдови найбільше турбувався про недостатній оборонний потенціал цієї країни;
  • формат навчань для захисту неба можна було б розширити до рівня коаліції Україна – Молдова – Румунія – Польща – Литва – Латвія – Естонія – Туреччина. ЗСУ могли б показати, як це робиться в Україні, допомогти колегам освоїти практику боротьби проти повітряних атак, але й самі могли б повчитися. Польща нині має провідні американські системи радіоелектронної боротьби в повітрі – саме те, що і нам потрібно;
  • з північними партнерами – це країни Балтії, Швеція, Фінляндія та Норвегія – можна було б відпрацювати формат протистояння ворожим диверсійно-розвідувальним групам, які мають намір незаконно перетнути державний кордон з метою проведення воєнної операції або навіть організації терористичного акту проти цивільного населення.

До теми Чому Швеція надала Україні рекордний пакет допомоги й до чого тут Харківщина

Цілком зрозуміло, що Збройні Сили України мають, чим наразі займатися, а тому навряд чи Україна зможе залучити до навчань надто велику кількість людей, озброєння та техніки. Але ж факт лишається фактом: українська армія постійно тренується, аби підтримувати свій операційний потенціал, то чому б не зробити такі тренування міжнародними?

Зрештою, мовиться не лише про операційний потенціал на полі бою, але також про потенціал логістики та всієї системи забезпечення військ – харчування, проживання в близькості до фронту, лікування. Якщо Україна з партнерами відпрацює швидкі патерни реагування на загрози, насамперед у небі – це дуже швидко може стати практичним інструментом.

Чому Україні важливо взяти ініціативу

Окремо повторюся про важливість проведення спільних навчань саме з армією Молдови, адже з усіх українських сусідів-партнерів, саме в Молдови найбільше проблем із безпекою. Ми ж не забуваємо ні на один день, що на території Молдови діє так звана "Придністровська республіка", де розташована російська військова база.

Якщо ми залучимо Молдову, а також інші країни до операцій із захисту неба, якщо ми підвищимо злагодженість наших армій – то в якийсь момент це стане ще одним ресурсним джерелом для підвищення обороноздатності України.

Зауважте Яку зброю Росія хоче отримати від Судану

Український уряд неодноразово заявляв, що бачить захист неба міжнародним обов'язком демократичних країн Східної Європи, але крім політики, тут ще важлива злагодженість військових та їх вміння розуміти одне одного.

Україна щодня говорить цілому світові, як сильно ми потребуємо нових систем протиповітряної оборони. Якщо ми заявимо ще й про власну готовність взяти на себе трохи більше відповідальності за весь східноєвропейський регіон – шанси отримання потрібних нам систем ППО виростуть в рази.

Насамкінець, це могло б стати нашим черговим і достатньо вагомим кроком до НАТО. Приєднання до НАТО – це не лише підписані документи й відвідані саміти, але злагодженість військ та оборонних систем насамперед. От де Україна має попрацювати. А тоді й інструктори приїдуть. Можливо навіть, не лише вони, але й додаткові системи ППО.