Варвара Каринська – модельєрка з Харкова, яка отримала Оскар за свої костюми
У лютому 1949 року під час 21 церемонії Академії кіномистецтв на сцену піднялася Елізабет Тейлор, аби вперше за історію Оскара оголосити номінацію "Кращий костюм". Тоді ще навіть розділяли переможців у чорно-білому та кольоровому кіно. Омріяну статуетку здобули Варвара Каринська та Дороті Джекінз за кольорову стрічку "Жанна д'Арк" з Інгрід Бергман.
Неймовірне визнання для українки, яка тільки 10 років тому ступила на американський континент. Утім найбільше Штати запам'ятають Каринську як засновницю та головну дизайнерку костюмерної майстерні для трупи New York city ballet.
Читайте також: Ілля Мечников – український біолог, який довів корисну дію йогурта
У тканинах вона добре розбиралася ще змалку, її батько був харківським текстильним магнатом, крім того захоплювалася дівчина ще й вишивкою. Покладатися лише на родинні статки Варвара не хотіла, тож у Харківському університеті здобула диплом юриста. У непрості часи революцій та постійної зміни влади на початку 1920 років, їй вдалося розпочати власну справу.
Спочатку це були салони, куди інтелігенція о 5 годині приходила пити чай та вести світські бесіди, а згодом відкрила модельне ательє з пошиву суконь та капелюшків, а також школу вишивки для дітей. Остання й допоможе їй емігрувати. Під приводом учнівської виставки за кордоном, Каринська подасть документи на візу. Тим часом розшиє дитячі роботи коштовним камінням зі свого спадку, а у книги своєї доньки заховає гроші і назавжди покине Російську імперію.
Харківська дизайнерка, яка звикла бувати у богемних товариствах, швидко стала своєю в Парижі. Їй замовляють створити костюми для трупи Ballet Russe de Monte Carlo. Фактично ескізи малювали інші дизайнери, а завданням Варвари була їхня інтерпретація – підібрати тканини, перевірити якість матеріалів та продумати викрійки. Дуже швидко її ім'я стає відомим у балетних колах Європи.
Ballet Russe de Monte Carlo
У 1939 році, втікаючи від Другої світової війни, Каринська переїжджє до США, де стає незмінною дизайнеркою у балетмейстра Джорджа Баланчина. "У літературі є Шекспір, а в костюмах – Каринська", стверджував він, підсумовуючи понад три десятиліття їхньої співпраці.
Читайте також: Абрахам Запрудер – українець, який зафільмував найзагадковіше вбивство президента США
У Нью-Йорку вона стане революціонеркою в пошитті балетних пачок. Раніше в ці спідниці вшивали дротяний каркас, аби підтримувати кут у 90 градусів. Це дуже заважало танцюристам. Якщо надто близько підійти до партнера, спідниця задиралась, і навіть могла набити синець. Каринська повністю відмовилася від металу, натомість зшивала одразу 10-12 шарів шифону, так щоб верхні були коротші від нижніх. Такий дизайн не лише створював образ легкості, а заодно в ньому було комфорніше рухатись. Часом з внутрішнього боку спідниці вона могла вишити квітку – крім танцівниці її ніхто не бачив, але дизайнерка знала, це підніме їй настрій.
Джордж Баланчин
Харків'янка добре знала, як кожна тканина і кожен колір відображає світло софітів. Накладаючи шари тюлю, підбирала різні кольори, щоб досягнути більшої об'ємності і майстерно вплітала в дизайн вишиті елементи. Критик газети The New York Times лаконічно назвав її костюми "візуальною музикою".
Загалом харків'янка створила вбрання до 75 балетів Баланчина. Однією з найзнаковіших її робіт стали костюми для "Віденсього вальсу", які енергійна харків'янка пошила у 91 рік.