Олігархи, пропаганда та новий шанс: чому варто стежити за виборами у Молдові

В Україні не так часто зустрінеш детальний аналіз подій у сусідній Молдові, а насправді наші країни тісно пов'язані.

Цікаво Найбагатші та найбідніші країни Європи 2021: в якому рейтингу Україна

Валеріу Паша, який керує молдовською неурядовою організацією WatchDog.MD, розповів про основні виклики для країни та допоміг скласти політичний портрет основних конкурентів за місця у парламенті.

Валеріу Паша / Фото з особистої фейсбук-сторінки

Що спільного у партії Санду та "Слуги народу"?

На слуху дві партії – "Дія та солідарність" (молдавською PAS – Acțiune și Solidaritate) та блок "Комуністи та соціалісти". Розкажіть про ці сили детальніше, адже зазвичай ми чуємо коментарі українських експертів, які не завжди бачать всю ситуацію.

Партія “Дія та солідарність” з'явилася наприкінці 2015 року, офіційно була зареєстрована у 2016 році. Формально Майя Санду вже не є лідером, але її особистість впливає на відсоток популярності партії.

Тут можна порівняти з ситуацією в Україні та партією "Слуга народу", коли відсоток підтримки президента перейшов у скарбничку партії. Звісно відсоток не такий високий, але це допомагає перемогти. Але суть партії відрізняється. Там є нові люди, але в основному – це політики, які перевірені часом. Це люди, які мають за плечима 2 – 3 роки роботи у партії.

Це не просто сила, яку експромтом зібрали перед виборами. Там практично нема людей, яких можна хоч якось пов'язати з різними олігархічними кланами.

Як тоді з якістю кадрів?

Звісно, що це не ідеальна команда. Їм не вистачає людей. У Молдові – проблема знайти професіоналів, які хотіли б йти у політику. Молдова загубила близько 40 – 50% молодих людей до 45 років, які спроможні працювати. Активна частина суспільства виїжджає з країни. Знайти потенційно якісних міністрів, депутатів – складно.

Чи є в.о. голови партії Ігор Гросу яскравим лідером? Чи здатен він вистояти на фоні російської пропаганди, що називає партію комерційним проєктом ЄС та під час конфронтації з лівими силами?

Він ще не є офіційним лідером партії. І я не думаю, що явний лідер з'явиться після виборів. Вони і дали будуватимуть свій імідж як партія, що підтримає президентку Майю Санду. Гросу не є й електоральним локомотивом. Тобто, якщо вони згублять ось цей контакт й передачу рейтингу від Санду до партії – політсила почне втрачати відсотки.

Читайте також Дострокові вибори у Молдові: хто переможе

Методи прийняття рішень всередині партії дуже демократичні. Я думаю, вони й далі будуватимуть свої стратегії, починаючи з пріоритетів Санду.

Думаю, й вона прийматиме вирішальну роль у формування уряду. Поки потенційних лідерів я не бачу, але як президент – вона просто має віддалятися від рішень партій, щоб не впливати.

Майя Санду вже проголосувала / Фото facebook.com/maia.sandu

Дуже багато залежить від результатів. Якщо вони зроблять хоча б 10 – 15% з того, що обіцяли, люди їм повірять. Люди готові підтримувати й так звану горизонтальну партію без яскравого лідера. Останніми роками рівень політичної культури дуже виріс.

А як утворився союз комуністів й соціалістів?

Партія соціалістів відкололася від комуністів у 2012 році й тепер вони просто знову разом, але соціалісти Ігоря Додона домінують і є основною силою.

Вони десь на 90% залежать від Кремля. У всіх напрямках: фінансування, політична підтримка.

Додон був активним політиком десь з 2006 року, коли він став заступником міністра економіки, але він так чи інакше він залишався політичним лузером. Коли він став лідером Соціалістичної партії у 2012 році, його рейтинги були на рівні 1 – 1,5 відсотків. Після того, як його підтримав Путін, плюс медіа й грошові вливання через офшори, "Газпром", партія зайняла перше місце на виборах 2014 року.

Багаторічна присутність пропаганди у Молдові, в тому числі у медіа, мала ефект. У 2016 році ми мали те саме, але тут свою роль зіграла не тільки Москва. Його підтримував олігарх Володимир Плахотнюк.

Він шляхом корупційних схем та шантажу контролював всю владу. Він свого часу перейняв контроль над парламентською більшістю, урядом, прокуратурою, судами. Навіть Конституційний суд був під його повним контролем.

Володимир Плахотнюк – один з найвідоміших олігархів / Фото newsmaker.md

Зараз цей блок формують різні актори. Перш за все – це Кремль, який підтримував формування. Бо комуністи набрали б якісь 3 – 4% й скоріше за все не проходили б до парламенту, а так вони об'єдналися.

Іншим важливим гравцем, без якої неможливо уявити коаліцію, це знову ж таки Плахотнюк. Він тікав у 2019 році через Придністров'я, яке контролює Росія та використовуючи свої багаторічні зв'язки. І тікав він через Україну, де був його дуже близький друг – п'ятий президент України Петро Порошенко. Це його партнер по бізнесу і я вважаю, що ми дуже багато чого не знаємо про їх відносини. І в Україні – це така тема…

Слід України та послуги Порошенка

Чутлива?

Відносно чутлива. Про неї дуже мало говорять. Загалом в Україні мало говорять про Молдову. Є й інші олігархи. Наприклад, відносно присутній і в Україні в деякі часи – В'ячеслав Платон. Незрозуміло, як він свого часу отримав громадянство України та навіть тут жив.

Його часто називали "головним рейдером на пострадянському просторі", бо він встиг засвітитися з різними схемами, як в Україні, так й у Росії, на Кавказі.

Він був багаторічним партнером Плахотнюка, у 2015 році вони щось не поділили, його заарештували в Україні та нелегально вивезли до Молдови.

Наскільки я розумію, після прямого наказу тоді ще президента Порошенка. Всі українські та міжнародні процедури було порушено. Просто Плахотнюку було важливо, щоб Платон був під його контролем.

Врешті-решт, Платон вийшов з тюрми. Його справа була сфабрикована. Це не означає, що його нема за що судити, але якщо справді збирати всі факти, то там доведеться судити й самого Плахотнюка.

Важливо розуміти, що навіть такі принципові вороги зараз об'єдналися, бо для корумпованих еліт важливі вибори. Головна їх партія – Блок "Комуністів й соціалістів", але ще є, скажімо, "Шор" та інші, на перший погляд, проєвропейські сили. Кампанія 2021 – дуже технологічна. Всі намагаються за рахунок інших дістати голоси.

А як себе почуває Ренато Усатий – лідер "Нашої партії" та мер міста Бельці?

Цей політик доволі близький до корумпованих еліт та Росії. Я не вірю, що прийшовши до парламенту, він підтримає реформи судів й інше, бо у нього теж можливі проблеми з законом.

Страшилки про фашистів та ЛГБТК+

Російські ЗМІ роздмухували скандал навколо Альянсу за об'єднання румунів (AUR), який теж зареєстрували у ЦВК? Що це за партія?

Ця партія офіційно виступає за об'єднання з Румунією. Насправді вона не румунська, а просто використовує назву однойменної сили, але зареєстрована й діє в Молдові.

Там зібралися корупціонери, які вже говорять про протидію Росії та мають прозахідні погляди. Тут вони взялися за фейкову геополітичну дискусію. Не аналізують ситуацію, а чути тільки гасла.

Для соціалістів ця партія AUR – зручний спаринг-партнер. Навіть у Румунії їх називають неофашистською партією. Це ідеальна страшилка для російськомовних громадян. Ігор Додон, Володимир Воронін – символи корупції. Вони не можуть піти до своїх виборців і сказати, що будуть з нею боротися. Їм не повірять. Тому вони використовують таку риторику: "прийдуть фашисти й всіх заженуть у концтабори й змусять ходити на гей-паради".

Так, ліва коаліція виступає проти ЛГБТК+, інтеграції з ЄС, а також мені траплялися гасла про підтримку так званої "молдавської ідентичності". Що вони вкладають в цей термін?

Це насправді частина риторики, яку вони давно практикують. Й продовження радянської концепції про молдаван, які обов'язково є окремим від румун народом. Мова, яка насправді ідентична, вони називають по-іншому.

Взагалі, якщо взяти всі їх меседжі та пропаганду, то у їх передвиборчій кампанії знайдуться ті ж наративи, що Росія розповсюджує на весь пострадянський простір.

Що прийдуть фашисти, слова "Що, хочете як в Україні?" чи "церкви закриють", "антихрист прийде у Молдову". Що мене радує, більше частина суспільства вже не вірить у ці страшилки. З'являється політичний імунітет. Років 5-6 тому всі ці речі мали більший вплив.

У 2020 марш на підтримку Ігоря Додона пройшов на тлі рекордів випадків COVID-19 / Фото tv8.md

Ми говоримо багато про те, що роз'єднує, а яка ідея могла б об'єднати опонентів?

Якщо говорити про спільні дії політичного характеру – я не бачу такої можливості. Хіба якісь дрібні питання. Якщо ж говорити про суспільство, то боротьба з корупцією та побудова правової держави – основна ідея, навколо якої варто об'єднатися.

І навіть політики можуть доєднатися. Звісно, мова не про соціалістів, комуністів, "Шор", бо для них реформована юстиція означатиме необхідність втечі з країни. Вони можуть потрапити й у тюрму у Молдові. Мова й не тільки про політиків. Це й судді, прокурори.

Для України це знайома тема. Єдина, думаю. в Україні ніколи не біло такої єдиної вертикалі. У вас існує хоча б "олігархічний плюралізм".

В соцопитуваннях часто присутня тема об'єднання з Румунією. Зазвичай більшість проти, але сама тема існує в інформпросторі. Хто розхитує цю ідею та які насправді настрої у суспільстві?

Це опитування, яке замовляла наша організація, до речі. Я думаю, що є десь 20% людей, які хочуть об'єднання з Румунією, виходячи з міркувань спільності – єдиний народ, єдина традиція. І є ті, хто думають, що об'єднання вигідне економічно й це підвищить рівень життя, особистої безпеки, такі прагматичні ідеї.

Ми для цікавості ставили питання й про об'єднання з Росією. Й там також відсотків 20 були не проти. Був й повний експеримент – питання про об'єднання з Німеччиною. Й там був схожий відсоток охочих.

Треба розділяти. Є ті, хто налаштовані ідеологічно. А є ті, хто просто хочуть жити краще й розчарувалися у Молдові. Розхитують ті самі проросійські сили. Абсолютна більшість тих, хто у опитуваннях виступає за об'єднання на виборах голосуватиме не за ті партії, які у програмі мають гасла про об'єднання з Румунією.