З 1998 року в Україні діє закон "Про відходи". Попри те, що минулого року до нього були введені поправки "Вимоги щодо поводження з побутовими відходами", він не відповідає Директивам ЄС, що регулюють дану сферу. Експерти закликають розібратись у прогалинах даного закону, доки Україну не поглинула екологічна катастрофа, пов'язана із тотальним засміченням навколишнього середовища.
Зважаючи на Угоду про асоціацію з Євросоюзом, Директиви ЄС, які регулюють сферу побутових відходів, є обов'язковими для України. Вони встановлюють абсолютно нові для українських реалій високі стандарти, спрямовані на захист екології та здоров'я населення. Адже чинне українське законодавство у сфері управління відходами є вкрай недосконалим. Наприклад, воно передбачає полігонне захоронення відходів, їх розміщення на сміттєзвалищах та стихійних сміттєзвалищах, більшість з яких не відповідають вимогам екологічної безпеки. Лякає, що в Україні переробляється лише 7% утворених побутових відходів. У ЄС ця цифра набагато більша.
Читайте також: Як штрафувати екологічних правопорушників, або Нові правила контролю за охороною природи
Для наближення стандартів з управління відходами, Урядом ще у 2017 році була затверджена Національна стратегія управління відходами до 2030 року, – зазначив експерт ГО "Всеукраїнська організація "Зелений Фонд. Подолання гуманітарних та екологічних катастроф" Борис Малишев. – Проте для втілення її положень слід спочатку ухвалити новий Закон про управління відходами, а також низку профільних законів (Про муніципальні відходи, Про небезпечні відходи тощо), а також цілий масив підзаконних актів.
Експерт додає: "Однією із новацій має бути впровадження європейського принципу розширеної відповідальності виробника відходів, який зобов'язаний вживати системних заходів щодо утилізації і захоронення відходів свого виробництва екологічно безпечним способом, або нести відповідальність у вигляду великих штрафів. Уже розроблено доволі прогресивний проект Закону про управління відходами. Проте не варто сподіватися, що Верховна Рада відразу ухвалить його. Адже йому будуть протистояти численні лобі виробників та крупних підприємств, які активно отруюють навколишнє середовище".
Аби не допустити екологічної катастрофи, слід перш за все змінити підхід до системи утилізації відходів, кажуть фахівці. Потрібно запитати можновладців скільки сміттєпереробних заводів діє в Україні? Де вони? А якщо їх немає, то для чого ми намагаємось активізувати громадськість до сортування сміття?
80% усіх відходів – це пластик. Ми активно його відбираємо з-поміж решти сміття, але не маємо, де переробляти. Вторинна переробка відходів не вигідна для підприємців, адже витрати на будівництво заводу становлять мінімум 20 мільйонів євро. При цьому держава не надає ніяких кредитів і пільг. Тому бізнес з переробки відходів від початку збитковий. Тож спершу потрібно заохотити пільгами від держави сміттєпереробні заводи. Далі активно впровадити систему сортування відходів. А також донести до населення інформацію про важливість сортування сміття заради збереження екологічного балансу в природі.
Важливим є максимальне використання відходів як енергетичного ресурсу для вторинної переробки і повторного використання в промисловості. Лише системний підхід до питання відходів здатний вирішити проблему масового забруднення навколишнього середовища, яка гостро постала не лише в Україні, а й в цілому світі.