Як покінчити з Путіним за три дні

Корпорація намагається розв'язати двоєдину проблему – утримати владу в країні та мінімізувати наскільки можна геополітичні наслідки поразки. Про це пише Андрій Піонтковський.

Фюрера треба усунути від влади

Природним першочерговим завданням стає усунення від влади фюрера. Ось уже півтора місяця на провідних пропагандистських каналах ведеться майстерна кампанія з його дискредитації в очах насамперед прихильників війни. Яскраві публіцисти безжально викривають анонімних керівників (а насправді Путіна, а кого ж іще?!) за бездарне проведення "СВО" та за боягузливу відмову від нанесення нищівних (бажано ядерних) ударів по союзникам України.

Це було моє перше спостереження.

Другим ключовим фактором для Плану став каскад сенсаційно недоброзичливих, м'яко кажучи, для російської влади сигналів із Пекіна, що несподівано пролунав на початку липня. Апофеозом став виступ постійного представника КНР у Раді Безпеки та його підтримка американської пропозиції, яка закликала Україну та Росію до негайного припинення вогню.

Китай же не міг за два тижні кардинально змінити свою політику щодо молодшого, але все ж стратегічного партнера. Ні в якому разі.

Навпаки, відносини Пекіна з новим потенційним російським керівництвом стали більш глибокими та довірливими.

Геополітичні наслідки поразки

Що стосується "мінімізації геополітичних наслідків поразки", то, на мою думку, це питання було конструктивно вирішено в ході відвертих переговорів. Китайці погодилися, що для вищих сторін, які ведуть переговори, було б доцільно зберегти для Росії на найближчу перспективу її суверенний статус на всій території Східного Сибіру та Далекого Сходу.

Ну що ж після всього вищевикладеного мій ще не сформульований план виявився вже практично реалізованим. Залишилося додати кілька супутніх штрихів.

Звісно, українське керівництво не могло не помітити яскравого принципового виступу представника Китаю в РБ ООН і висловило своїм китайським колегам щиру вдячність.

Володимиру Зеленському тепер буде легко за три дні, що залишилися до візиту до Вашингтона, узгодити з головою Сі суть тієї історичної ініціативи, яку він запропонує 28 липня президенту Трампу.

Після того, як у Раді Безпеки з'ясувалася збіжність позицій Китаю та США щодо українського питання, цілком природно, що лідери цих Великих держав, двоє найавторитетніших світових політиків Трампа та Сі, спільно вимагають від України та Росії негайно припинити вогонь за формулою "там, де стоїмо".

Нобелівська премія миру, вручена спільно Трампу та Сі, не тільки справедливо відзначить заслуги людей, які зупинили кровопролиття у двох країнах, а й стане символічним наріжним каменем архітектури світової безпеки XXI століття.