Ніщо не зрівняється з тим, коли по вас стріляє танк, – військова "Азову" про службу в піхоті

Медикиня 6-го батальйону бригади "Азов" з позивним "Ластівка" в ефірі 24 Каналу зазначила, що на Київщині вона займалася евакуацією, але не була близько до зони бойових дій. Тоді вона не відчувала, що ризикує життям.

Дивіться також Дивився, наче востаннє, – медикиня "Азову" пригадала найважчу евакуацію пораненого

Все змінилось, коли потрапила в піхоту.

Ні з чим не зрівняти те відчуття, коли по тобі стріляє танк. От тоді ти розумієш, що таке справжній страх. Тоді починаєш думати, у якого бога повірити, щоб воно сюди не прилетіло. Починаєш одягати каску в бліндажі й усі інші засоби захисту, які в тебе є– сказала "Ластівка".

Вона пояснила, що все залежить від того, на якій позиції перебуваєш: у тилу чи на піхотних позиціях. На умовній другій лінії теж доволі часто прилітає. Вперше танк вона почула вночі в бліндажі.

Стріляє туди все

"Я пам'ятаю, оцей приліт і запах пороху. Досі можу згадати цей запах і те, як земля падає. Всі дрібниці відкладаються в голові. Я лежу в окопі й питаю: "А що це таке?" Вони кажуть: "Це танк". Я така: "Танк?" – і як давай сміятися. Просто такий істеричний сміх. І він так близько стріляє, і так голосно. Тоді це був стан ейфорії, я тоді це вперше відчула та більше такого не відчувала", – сказала "Ластівка".

"Ластівка" додала, що мамі не розповідає, на яких позиціях перебуває. Тому та радіє, що донька в медпункті, а не в піхоті. Насправді евакуація – доволі небезпечний процес.

Точка сортування умовна, яка вже була в "Азові", – це перша лінія. Просто це тил першої лінії. Але це все одно перша лінія, куди піхота із самого переднього краю стягує до нас усіх. Тобто це близько до всіх умовних позицій, і стріляє туди все – від міномета до ствольної артилерії— пояснила "Ластівка".

Вона пригадала, як на такій позиції чула вихід протикорабельної зброї.

"Надягни каску, бо мама хвилюється"

Вона сиділа тоді в бліндажі, вечеряла та скролила телефон. Раптом по землі пішла потужна вібрація. Ця зброя має п'ять – шість зарядів, а потім настає раптова тиша.

"У такі моменти ти думаєш: "Надягни каску, бо мама хвилюється". Ти сидиш і чуєш вихід, рахуєш секунди до приходу. Якщо ще маєш зв'язок у телефоні з операторами дронів, які все це бачать зверху, вони пишуть: "Вихід". Ти сидиш, переживаєш і очікуєш, що зараз прилетить. Я у безпечному куточку. Якщо прилетить у той край бліндажа, то, можливо, виживу. А якщо в цей – ну, все", – додала "Ластівка"