Італійський журналіст та аналітик Euronews Альберто де Філліпіс аналізує для 24 Каналу одну з найабсурдніших подій сучасної історії, а також те, як світ просто проігнорував її. Інформації було достатньо навіть в Італії – країні, яка давно інфікована російською пропагандою. Журналіст зізнається, що "насправді диявол ніколи не ховався. Він був завжди, для тих, хто хотів його побачити".
Цікаво прочитати Маленькі дияволи: чому вагнерівці в Африці не такі потужні, як розповідають пропагандисти
Операція в три етапи
Є небагато історичних подій, де існує у відкритому доступі так багато інформації, як про вторгнення Росії на Донбас. Водночас тоді, в 2014 році, російська пропаганда зуміла вміло запудрити розум багатьом на Заході, що це нібито відбулась якась "народна революція більшості російськомовних, які хотіли зірвати ланцюги, якими утримували меншість україномовних".
Загалом усю цю історію можна поділити на 3 основні фази:
- Лютий – квітень 2014 року,
- Квітень – липень 2014 року,
- Липень 2014 – лютий 2022 року.
Перша фаза: в Україну заходять російські екстремісти-агітатори. Незважаючи на допомогу з Москви, ця фаза відрізняється певною спонтанністю.
Друга фаза: сотні найманців та озброєних російським режимом головорізів прибувають на Донбас. Це момент, коли "агітатори" сходять зі сцени, а роботу починають виконувати професіонали війни.
Третя фаза передбачала повільний, але поступовий наступ російських військ без розпізнавальних знаків.
- 1 березня 2014 року будівля обласної влади в Харкові перебувала під контролем євромайданівців. Ситуація хоч і виглядала напруженою, але здавалося, що насилля не станеться. Натомість масово почали спалахувати акції проросійських сил.
- Спершу демонстрації здавалися відносно мирними, хоча щодо влади в Києві й лунали жорсткі лозунги. Та раптом група з близько 300 осіб, добре організована, атакувала будівлю. У євромайданівців полетіли пляшки, палки та каміння.
- Останні не змогли протистояти натиску, а прихильники "русского міра" виламали двері, увійшли в будівлю та зайняли її. Євромайданівців жорстоко побив натовп.
Сутички в Харкові, 1 березня 2014 року / скриншот з відео
Протягом наступних років російська пропаганда успішно намагалася стерти цю подію та замовчувати розправу над тими, хто захищав Конституцію, суверенітет і закон, підтримуючи Україну. Це важливий момент. Чи не вперше в Україні російський прапор було піднято над будівлею обласної влади, у цьому випадку в Харкові.
Чоловік, який підіймав російський прапор на даху будівлі, не був українцем, а навпаки, росіянином, який прибув до міста для участі в безладах. Він знімав відео та публікував свої "успіхи" в соціальних мережах. Тим часом побиті українські активісти, ще перебуваючи в лікарні, розповідали, що їх атакували російські озброєні групи, які прибули з російського Бєлгорода. У ЗМІ тоді показували довгі черги з автобусів з реєстрацією Бєлгорода, які їхали на Харків.
Обличчя терору та екстремізму
Росіяни не ховалися. Про це навіть говорив і карикатурний персонаж-антимайданівець, відомий під псевдонімом "Топаз", який підтвердив присутність "осіб" з російського Бєлгорода.
Водночас у Донецьку, інша група демонстрантів прогнала зі сцени представників "Партії регіонів" Януковича. Невідомий нікому раніше Павло Губарєв проголосив себе так званим "губернатором Донеччини". Це триватиме недовго, але хто такий Павло Губарєв? Це неонацист, член руху під назвою "Російська національна єдність".
Губарєв на мітингу / фото росЗМІ
Разом з Губарєвим у ті дні, на території України, діяв також і Ростислав Журавльов – керівник "Іншої Росії", національно-більшовицької партії Лімонова. Саме Журавльов, росіянин з Єкатеринбурга, встановив російський прапор у Донецьку. Журавльов, який згодом перетворився у бійця російських окупантів, загине на фронті на Донбасі. Хоча є обґрунтовані підозри вважати, що він загинув через те, що знав забагато.
Журнальов Один із воєнних пропагандистів Росії Журавльов / фото росЗМІ
Ще одна постать, присутня в ті дні в Донбасі – Олексій Худяков, лідер расистської екстремістської групи антимігрантського спрямування "Московський щит". Худяков – це злочинець, відео з яким можна знайти в мережі, де він, тримаючи пістолет, погрожує мігрантам з колишніх радянських республік.
Російські екстремісти неодноразово "рекрутували" своїх головорізів-добровольців, щоб згодом відправити їх в Україну.
Олексій Худяков / фото росЗМІ
Серед найактивніших російських організацій, що брали участь у війні проти України був і так званий "Рух євразійської молоді" під керівництвом одвічного ідеолога "русского міра" Олександра Дугіна.
До речі, 31 березня 2014 року один із лідерів руху, Олег Бахтіяров, був схоплений СБУ в Києві – за підготовку захоплення Верховної Ради та Кабміну.
Олег Бахтіяров / фото росЗМІ
Ще однією важливою фігурою російської неонацистської сцени є Дмитро Дьомушкін – керівник "Слов'янського Союзу", який розповідав, що його найняли безпосередньо в Кремлі для керівництва добровольчим загоном на Донбасі, з обіцянкою зробити його мером одного з окупованих міст.
Його "Слов'янський Союз" відіграє важливу роль, і Донбас дійсно розділять між бойовими угрупованнями, а різні ватажки цих банд поводитимуться точно так, як і головорізи десь в Африці чи Афганістані, з правом давати "життя чи смерть своїм "підданим". Дьомушкін, за його власними словами, був найнятий Дмітрієм Рогозіним, тодішнім заступником російського прем'єр-міністра, а згодом головою цілої космічної агенції.
Дмитро Дьомушкін / фото росЗМІ
Серед них був і Антон Раєвський – неонацист із Санкт-Петербурга, який закликав до геноциду українців та є автором книги "85 днів у Слов'янську", де визнав скоєння кількох злочинів. За це він мав би провести кінець своїх днів у в'язниці. Серед подій, описаних цим злочинцем, є твердження, що "парамілітарні групи міліції ледь тримали оборону до осені, без визначальної допомоги головних сил" (жодного разу не називає прямо російські сили, але зміст зрозумілий).
Зокрема, в інтерв'ю Сергію Циплякову, іншому персонажу, що був причетний до операції, він відверто визнає, що "ми не могли взяти контроль над протестами і не мали б сил для воєнного повстання, головні сили (знову) були вирішальними". І перераховує в книзі кількість постачань важкої зброї з Росії.
₴
Воєнний злочинець Антон Раєвський / фото росЗМІ
Ще однією постаттю російського вторгнення є Даніїл Безсонов – речник так званої маріонеткової "ДНР", який у статті 2019 року відверто визнав, що "у 2014 році було небагато тих, хто був готовий воювати. У 2014 році лише 0,28% тих, хто зміг взяти в руки зброю, приєдналися до міліції".
Даніїл Безсонов / фото росЗМІ
- На той час захоплення території України також керувалося і Олександром Бородаєм. Він очолював так званий "уряд" самопроголошеної "республіки", а згодом був відзначений і навіть став депутатом російської Держдуми. Бородай і Гіркін – це ті два путінські найманці, на зарплату яких найняли і Костянтина Малофеєва, відомого як "олігарха божого" і спонсора ультраправих рухів у всій Європі.
- В цьому ланцюжку воєнних злочинців на першому місці стоїть, звісно ж, Владислав Сурков –головний "помічник Путіна з питань терористів-сепаратистів".
- Також активно бойовикам помагав і Ростислав Іщенко, керівник ультраправого руху "Русская сила". Він працював оглядачем російського пропагандистського Russia Today та Украина.ру, а також активно підтримував російську інтервенцію в Сирії.
Уся ця інформація містифікується, бо ті, хто "бачить диявола", часто позбавлені можливості докладно досліджувати та визначати того, хто стоїть за всім цим. А також, хто сплачує цю кампанію або як і за яких умов здійснюється контроль над тими, хто виконує накази. Тому дії диявола стають помітними лише для тих, хто їх здійснює, і для тих, хто залишився живим, після того як диявол перестав ним керувати.