Заборона – один з улюблених прийомів усіх чиновників. Адже в такому випадку вона не вимагає додаткових дій зі сторони того ж таки чиновника, залишаючи за ним лише функції "наглядати та карати". Та навіть ті ж заборони бувають різні, як і підходи до їх виконання. Наочний приклад – Міністерство цифрової трансформації та Міністерство молоді та спорту.

Читайте також Страждати через війну мають росіяни, а не українці: чому бойкот у спорті нічого не змінить

13 квітня Михайло Федоров, який є віцепрем'єр-міністром з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій та очолює Мінцифри, закликав стрімінгові платформи Deezer, Apple, Youtube Music та Spotify заблокувати всіх російських виконавців. Аргументація цілком очевидна – росіяни там заробляють гроші, з яких сплачують податки в російський бюджет, з якої й фінансується війна проти України. Хоча є й випадки, коли російські артисти особисто підтримують загарбницьку війну Росії проти України. І не лише відповідними висловлюваннями в соцмереж, але й донатами.

Тож наявність російських виконавців на цих стрімінгових платформах є опосередкованою підтримкою їх діяльності. Відтак і війни в Україні.

Свою "боротьбу" проти росіян тоді ж продемонстрували й в Міністерстві молоді та спорту. Але вона має мало не зворотний ефект. Там підготували наказ (він датується 12 квітня, але був опублікований лише 13 квітня), де в першому абзаці переконують, що його мета – це відсторонення російських та білоруських спортсменів та тренерів від міжнародних змагань та "посилення заходів з недопущення пропаганди військової агресії Російської Федерації проти України у середовищі міжнародної спільноти".

Сам наказ має п’ять пунктів. І вже в першому ж одразу йде заборона національним збірним командам України брати участь у міжнародних змаганнях, де присутні російські або білоруські спортсмени. Чиновники ж мають одразу відкликати українську команду з міжнародних турнірів, якщо там братимуть участь росіяни чи білоруси.

До теми Прихильники кривавих рублів: які спортивні федерації допустили росіян до змагань

Тож попри декларування "боротьби з росіянами", цей наказ фактично забороняє українським спортсменам змагатися на турнірах, куди допустили представників країн-агресорів. Чиновники Мінмолодьспорту мають моніторити такі випадки. І передбачені відповідні покарання за порушення – позбавлення спортивної федерації статусу національної.

Все ті ж "наглядати та карати". І жодного слова про те, як цей наказ може допомогти з відстороненням росіян від міжнародних спортивних змагань. Тож замість покарання для росіян, чиновники вирішили вчергове покарати українських спортсменів.

При цьому що Мінмолодьспорту має такі ж важелі впливу на "бан для росіян", як і Мінцифри. Навіть більші. Адже його очолює Вадим Гутцайт, який також є президентом Національного олімпійського комітету України. Тож у глобальному світі, де чимало вирішують особисті звернення та дипломатія, Гутцайт може діяти і як від сторони українського уряду, так і від спортивної спільноти. Так, це вимагає чимало звернень, пошуку особистих підходів до значної кількості світових спортивних спільнот. Але хіба це чи не головний його обов'язок під час війни?

До слова, сам наказ підписаний не Вадимом Гутцайтом, а його заступником Матвієм Бідним, який вже після цього намагався пояснити, що негоже українцям під час війни змагатися на турнірах, куди допустили росіян чи білорусів. Але не сказав жодного слова про те, як саме цей наказ допоможе боротися з російською пропагандою на міжнародних змаганнях.

За день до того, як такий наказ був підписаний, Матвій Бідний дав коментар сайту 24 Каналу. Там якраз і обговорювалося питання бойкоту змагань Україною, куди допустили росіян. Тоді він заявив, що навіть за наявності російської команди, українська збірна теж поїде на змагання.

Детальніше Колаборація з агресором: як чиновники пояснюють заборону нашим спортсменам змагатися з росіянами

"Не говоримо, що команда, навіть якщо туди їдуть росіяни, туди не їде. Ні. Їдуть наші представники, вони подають протести. Вони фіксують всі порушення. Наша команда має туди їхати, показувати та на прикладі доводити, що ніякої нейтральності в цьому випадку бути не може. І підкреслювати чому. Там десь прапор, там десь символи національні, десь спортсмени, які є службовцями силових структур Росії чи Білорусі", – заявив Матвій Бідний.

От тільки в наказі за його підписом про це жодного слова. Навпаки. Там є заборона на участь у таких змаганнях. А також "забезпечити відкликання з відряджень офіційних делегацій у разі участі у відповідних змаганнях спортсменів Російської Федерації та/або Республіки Білорусь". Бо якось важко "їхати на турнір та подавати протести", якщо наказ чітко вимагає "відкликати з відрядження".

Те саме стосується і покарання для федерацій. В наказі вказано про те, що якщо спортсмени беруть участь у змаганнях, куди допустили росіян, то відповідні документи подаються на розгляд комісії, яка може позбавити федерацію статусу національної. Для цього навіть змінили відповідну постанову Кабміну. Саме цей статус дає право на державне фінансування та можливість проведення міжнародних змагань. Чиновник же переконує, що "рішення будуть прийматися не за формальними ознаками… У кожному конкретному випадку будемо розглядати та реагувати окремо". Але за якими тоді ознаками, якщо вони не прописані? За верховенства права в Україні важливим є саме відповідний наказ, а не його "тлумачення" чиновником.

Поки одне міністерство бореться з представленням росіян на міжнародній арені, інше робить все, щоб під заборону потрапили саме українці. Тож чи варто питати, який ефект буде від такої "боротьби"?