Росія звикла захищати свої нафтопереробні заводи, але тепер під загрозою опинилася ще одна важлива частина її інфраструктури. Удари українських дронів по дата-центрах можуть створити для Кремля проблеми, які не вдасться швидко вирішити.

Політтехнолог Тарас Загородній розповів 24 Каналу, що цифрова інфраструктура Росії стає новою вразливою точкою. Як атаки на сервери можуть вплинути на роботу російських банків, чому слабшають ботоферми Кремля та як Україна протидіє спробам Дональда Трампа обмежити її удари по Росії – читайте далі.

Останні удари українських безпілотників по дата-центрах компанії "Яндекс" продемонстрували появу нового, вкрай ефективного напрямку асиметричної війни.

Як зазначає політтехнолог Тарас Загородній, цифрова інфраструктура стає для Росії таким самим вузьким місцем, як і нафтопереробка. Знищення серверного обладнання створює довгострокові проблеми, які неможливо вирішити швидким ремонтом.

Росія роками будувала так званий "суверенний інтернет", концентруючи всі ресурси всередині країни та забороняючи передачу даних громадян за кордон. Тепер цей "цифровий ГУЛАГ" грає проти самої російської влади.

У разі синергії ударів по дата-центрах "Яндекса" та "Сбербанку", який обслуговує левову частку фінансового сектору, Росія може зіткнутися з повним паралічем банківської системи.

Відновити втрачені потужності буде вкрай складно через глобальний дефіцит обладнання, викликаний бумом штучного інтелекту в США, та небажання постачальників працювати з підсанкційною країною.

Цікавим побічним ефектом атак на "Яндекс" стало різке зменшення активності російських ботоферм у європейському сегменті інтернету, зокрема в Польщі та Німеччині, що свідчить про прямий зв'язок між фізичною інфраструктурою та інформаційними диверсіями Росії.

Якими будуть наслідки ударів по дата-центрах Росії: дивіться відео

На тлі успішних атак на російську інфраструктуру в американському інформаційному просторі активізувалися розмови про так зване "енергетичне перемир'я", ініційоване Дональдом Трампом.

Проте українська сторона обрала жорстку лінію поведінки. Президент Володимир Зеленський активно використовує американські медіа для критики подібних ініціатив, розуміючи вразливість Трампа напередодні виборів.

Загородній підкреслює, що наразі Трамп більше залежить від ситуації в Україні, ніж Україна від нього. Відверта критика з боку українського президента в ефірах провідних телеканалів США створює серйозні репутаційні ризики для кандидата від республіканців.

Ба більше, ініціативи Трампа щодо можливого допуску російського дизеля на зовнішні ринки викликають спротив не лише серед демократів, але й всередині Республіканської партії (зокрема, лунає критика від сенаторів) та серед американських нафтових компаній. Інтереси нафтового бізнесу США прямо збігаються з діями України щодо знищення російської нафтопереробки, адже це усуває конкурента з глобального ринку.

Погрози щодо можливого блокування розвідданих або продажу зброї у разі продовження ударів по російських НПЗ експерт називає блефом.

По-перше, Україна має альтернативні джерела отримання інформації, зокрема від інших союзників, таких як Велика Британія, які можуть неформально ділитися даними.

По-друге, розірвання вже укладених контрактів на постачання зброї викличе жорсткий опір з боку американського військово-промислового комплексу. Жоден політик не зможе легко пояснити оборонним гігантам скасування багатомільйонних угод.

Головними союзниками України в цій ситуації залишаються власні Збройні Сили та військово-промисловий комплекс.

Створення інформаційних приводів через реальні удари по критичній інфраструктурі ворога є найефективнішою контркампанією проти будь-яких спроб нав'язати невигідні умови перемир'я. Коли Україна б'є власною зброєю, вона сама визначає цілі та червоні лінії, не озираючись на політичні коливання партнерів.

Як зазначає Загородній, відсутність реакції Заходу на попередні удари по НПЗ лише підтверджує правило: наявність власної зброї дає повну свободу дій.

Попри санкції, європейські країни продовжують торгувати з Росією. Товарообіг залишається на рівні близько 60 мільярдів доларів на рік, причому Європа досі закуповує російські енергоносії, добрива та продовольство.

Експерт наголошує, що європейці мають реальні важелі впливу, наприклад, перекриття Данської протоки для російських танкерів, проте не поспішають їх застосовувати.

На цьому тлі нервова реакція Москви на події, зокрема заяви Дмитра Пєскова про необхідність "політичної волі" Зеленського для припинення війни, свідчить про відсутність у Кремля дієвих інструментів. Росія сподівається, що американський тиск змусить Україну зупинитися, проте Київ продовжує розширювати перелік цілей на території Росії.

Ігнорування Росією проблем в окупованому Криму, де тривають атаки на військові об'єкти та погіршується ситуація з ресурсами, лише підтверджує втрату контролю над ситуацією. Україна ж демонструє, що готова відповідати на терор симетрично, руйнуючи економічний та управлінський потенціал агресора.