У холодильнику зелень часто в’яне уже за кілька днів, але в СРСР це обходили простими побутовими трюками. Деякі з них і сьогодні працюють не гірше за сучасні контейнери.
Зберігання у вологій серветці
Найпопулярніший спосіб був дуже простим: зелень не мили, щоб не пришвидшувати псування. Потім її загортали в чисту бавовняну тканину або щільну лляну серветку, злегка змочену холодною водою, і клали на нижню полицю холодильника.
Тканина тримала листя у вологості, але не створювала зайвого сирого середовища. Саме так кріп і петрушка лишалися свіжими значно довше.
Зелень можна зберігати без контейнера / Фото Pixabay
Скляна банка з кришкою
Ще один спосіб працював майже без зусиль: суху зелень підрізали й щільно складали в скляну банку. Після цього її герметично закривали капроновою кришкою та ставили в холодильник.
Мінімум повітря всередині допомагав пучкам зберігатися свіжими кілька тижнів.
Зберігання "букетом"
Пучок зелені підрізали, щоб освіжити зріз, і ставили у банку або склянку з невеликою кількістю холодної води. Фактично це працювало як маленька ваза для кропу чи петрушки.
Такий спосіб підходив і для столу, і для холодильника. А зверху можна було накинути звичайний пакет – він утримував вологу довше.
Засолення на зиму
Якщо треба було зберегти зелень уже не на тижні, а на місяці, її дрібно кришили та пересипали великою кількістю солі. Потім суміш щільно утрамбовували в банки.
Коли потрібна була приправа, достатньо було взяти ложку такої зелені й додати в суп або салат. Страва отримувала аромат, а досолювати її вже не доводилося.
Цікаво! Кріп і петрушка – не просто звичні "українські" трави для супів і салатів. У Середземномор’ї кріп ще в античності використовували не лише як приправу, а й як лікарську рослину, а петрушка в давніх греків мала й ритуальне, і символічне значення.