Ситуація на Куп'янському напрямку

Своєю чергою, на північ, де підрозділам 69-ї МСД 6-ї загальновійськової армії угрупування військ "Північ" вдалося переправитися через річку Оскіл і створити тактичний плацдарм в районі населених пунктів Дворічна і Новомлинськ, темпи розширення плацдарму різко впали. Ворогу не вдається повністю захопити Дворічну та селище Западне, хоча противник прорвався між ним та Дворічною за дорогу Куп'янськ – Дворічна. Про це заявив Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.

Читайте також Українські дрони: три ключові тенденції, що вплинуть на ринок і фронт у 2025 році

По суті, плацдарм є клином в районі Новомлинська, Дворічної і на південь. Низка українських підрозділів продовжують утримувати західний берег Осколу на окремих ділянках всередині самого плацдарму противника. Це явно сковує його подальші дії.

У цілому командуванню УВ "Північ" і "Захід" доведеться найближчим часом "подумати про майбутнє". Подальші активні дії російських військ щодо "відрізаної" (північної) частини українського плацдарму на річці Оскіл пов'язані з діями в смузі військ 6-ї ЗВА, де їм вдалося прорватися за Оскіл і впритул підійти до околиць району Куп'янська Заоскілля.

У зв'язку з цим перед росіянами постало рівно три проблеми, без вирішення яких подальший наступ на Куп'янськ просто неможливий.

Перша проблема

Плацдарм в районі Дворічної та Новомлинська має бути розширений за будь-яку ціну. Бо, якщо цього не зробити зараз, ЗСУ його заблокують і перетворять на "другий Вовчанськ", де російська 6-та ЗВА просто "спалить" свої сили та засоби, маючи за спиною своїх підрозділів Оскіл і, відповідно, не маючи змоги сконцентрувати там достатню їх кількість для подальшого посилення наступу на північ від міста.

Це буде щось на кшталт Кринків, тільки цього разу сторони поміняються місцями. Російське командування знову і знову відправлятиме на плацдарм партії штурмової піхоти, кидаючи їх у постійні атаки. Однак за розмірами та кількістю їх явно не вистачить для збільшення темпів наступу.

Друга проблема

Так чи інакше, для взяття Куп'янська необхідно буде також переправитися через Оскіл і на південь від міста, де підрозділи 1-ї ТА ще не можуть розширити ділянку прориву до Осколу до такої міри, щоб мати можливість організувати повноцінний кидок на західний берег річки. Українські війська змусили противника в районі його попереднього тактичного прориву вести бойові дії фронтом, розгорнутим відразу на три сторони.

Важливо ТЦК – це те саме, що ЗСУ: 4 істини, які зараз потрібно усвідомити всім українцям

Спроби 2-ї МСД зі складу 1-ї ТА розширити свій попередній успіх поки що не увінчалися успіхом. Ба більше, я впевнений, що сама ситуація на цьому напрямку могла бути ще гіршою для ворога, якби українське командування мало достатньо сил для "синхронного удару" з півночі та півдня по цьому самому "щупальцю". На жаль, їх поки що немає. А тих, що є, явно ледве вистачає лише на оборону.

Третя проблема

З двох попередніх проблем випливає третя, яка, по суті, є своєрідною дилемою. Якщо противнику не вдасться суттєво розширити свій плацдарм в районі Дворічної та форсувати річку на південь від Куп'янська, то йому доведеться обирати варіант своїх подальших дій щодо Куп'янська:

  • або продовжувати спроби обійти місто з півночі та півдня;
  • або тимчасово відмовитися від цього і знову "переорієнтуватися" на ліквідацію відрізаної частини нашого оперативного плацдарму на Осколі на схід від річки.

Наскільки я розумію, поки що російське командування дотримується варіанту обходу та охоплення міста через річку. Однак цей варіант протягом тижня почав дещо "пробуксовувати". Рівень спротиву ЗСУ на північ від міста, в районі Дворічанського плацдарму противника, почав зростати, а 2 мотострілецька дивізія росіян не може суттєво розширити свій прорив до річки, на південь від міста.

Лиманський напрямок

Протягом останніх 5 діб передові підрозділи 144-ї МСД противника зі складу його 20-ї ЗВА продовжували наступ на двох основних напрямках: Терни – Ямполівка та Іванівка – Колодязі.

У першому випадку успіхи ворога були майже нульовими, у другому – просування становило кілька сотень метрів переважно на південний захід від Іванівки. Своєю чергою, 3 мотострілецька дивізія тієї ж 20-ї ЗВА продовжила невдалі спроби прорватися з Макіївки до Греківки.

Загальну ситуацію в цій сфері не можна назвати особливо оптимістичною. Ворогу вдалося форсувати річку Чорний Жеребець у двох секторах – у напрямку Макіївка – Греківка та суттєвіше – Іванівка – Колодязі. По суті, вороже командування виконало перший етап свого плану на цьому напрямку з ліквідації нашого тактичного плацдарму на річці Чорний Жеребець.

Щобільше, росіянам вдалося закріпитися за цією річкою і навіть розширити на ній свій плацдарм в районі Іванівки, що є досить загрозливою ситуацією для всіх наших підрозділів, які обороняються на південь від цієї ділянки.

Наскільки я розумію, у противника є можливість перекидати підкріплення з напрямку Новосадове на плацдарм і здійснювати там логістику своїх передових підрозділів по дамбах через ставок на річці Чорний Жеребець.

Рекомендуємо Вбивство військового ТЦК стало справжнім тріумфом Путіна

Зрозуміло, що розміри та масштаби цих ворожих проривів за річку Чорний Жеребець все ще дуже далекі від критичних показників. Однак складається враження, що українські підрозділи, які там обороняються, не мають достатньо сил і засобів, щоб повністю зупинити дуже повільне, але неухильне розширення цих ворожих плацдармів, не кажучи вже про їх ліквідацію.

Думаю, що як тільки ці плацдарми будуть "достатньо розширені", окупанти різко активізуються у напрямку Торське та Ямполівка, що означатиме початок другого етапу витіснення наших військ на Лиманському напрямку з плацдарму на схід від річки Чорний Жеребець.

Що відбувається на інших напрямках

На закінчення – кілька коротких відомостей про розвиток ситуації на Покровському, Новопавлівському (колишньому Курахівському) і Великомихайлівському (раніше Времівському) напрямках.

На Покровському напрямку темпи просування передових підрозділів противника дійсно сповільнилися до мінімуму. Попри введення в бій російських підрозділів 15-ї ОМСБр за останні три доби окупанти мали просування на кілька сотень метрів на північ від села Котлине та в напрямку Воздвиженка – Баранівка. Хоча атаки ворога відбувалися майже по всій ширині смуги наступу його 41-ї ЗВА.

На Новопавлівському напрямку передові частини 90-ї танкової дивізії з тієї ж 41-ї ЗВА досягли більш вагомого результату – вони просунулися в напрямку Новоандріївка – Срібне, на відстань близько 1 кілометра і, швидше за все, взяли під свій контроль саме село Срібне. Також ворог просунувся в районі Надіївки, у напрямку Котлярівки на кілька сотень метрів.

Своєю чергою, інформація щодо населеного пункту Андріївка також підтвердилася. Передові частини 67-го стрілецького полку 90-ї танкової дивізії, судячи з усього, таки вчепилися в село і закріпилися в його північно-східній частині.

36 ОМСБр противника з кількох передових позицій відтіснила наші підрозділи на північ від Зеленівки, а 103-й МСП веде вперті бої за село Дачне, поступово витісняючи наші підрозділи з нього на схід.

На Великомихайлівському напрямку передові підрозділи 5-ї та 36-ї ЗВА противника, посилені двома окремими бригадами морської піхоти, після захоплення району Велика Новосілка – Времівка, намагалися наступати у напрямках Рівнопіль – Новосілка, Времівка – Привільне та в районі Роздольного. Судячи з усього, успіху вони не мали.

Скоріш за все, ворог найближчим часом продовжить атаки в напрямку траси Донецьк – Запоріжжя, вздовж річки Мокрі Яли, вводячи в бій додатково частину сил 60-ї та 34-ї ОМСБр.