Оскільки вся ця інформація з'являється з посиланням на джерела в розвідувальних структурах, то, швидше за все, йдеться про інформацію з Кремля. Відповідно, це поки що можливі сценарії.

Читайте також "Паради" на фоні руїн: як окупанти готуються "святкувати" 9 травня

Мабуть, у Москві роздумують – чи достатньо для 9 травня просто шоу з парадом, чи за нинішніх умов треба посилити ефект і зробити якісь резонансні заяви? Адже жодних перемог на українському фронті немає. Отже, треба відзначити цей день новими "доленосними" рішеннями.

Розглянемо обидва озвучені у ЗМІ сценарії з погляду їхніх можливих наслідків для війни Росії проти України.

Сценарій "загальна мобілізація"

Про необхідність загальної мобілізації для перемоги над Україною войовничі шовіністи в Росії говорять уже майже два місяці, з того моменту, як став очевидним провал російського "бліцкригу" в Україні. Зараз ще помітніше, що російським військам не вистачає ресурсів, у тому числі й живої сили, для масштабного наступу навіть на Донбасі. Для утримання нових окупованих територій також потрібні війська. З цього погляду, здавалося б, усе вже зумовлено. Через якийсь час Путін піде на загальну мобілізацію. Якщо не 9 травня, то дещо пізніше. Але не все так просто.

Реальна війна Росії проти України і так уже йде, але в Московії її сором'язливо і маніпулятивно називають "спеціальною військовою операцією". І якщо зараз заявляти, та ще в День перемоги, про початок війни, то це означатиме, хай навіть побічно, що "спеціальна військова операція" провалилася, недостатньо "обмеженого військового контингенту", треба розпочинати справжню війну.

І якщо загальна мобілізація оголошується для війни з країною, яка в 3,5 раза менша за Росію, яка має армію в 3,5 раза меншу, а з урахуванням інших воєнізованих формувань – у 4 рази меншу, то це означає, що велика Росія не може перемогти набагато меншу Україну. Адже це ганьба.

Який вже тут "День перемоги", можна говорити про справжню поразку. І буде незрозуміло, що це – 9 травня чи 22 червня? Навіть із суто пропагандистської точки зору оголошення загальної мобілізації саме 9 травня, м'яко кажучи, не сприятиме святковій та пафосній атмосфері в Росії. Скоріше навпаки.

Судячи з даних російських соціологів, шовіністична істерія, що виникла в Росії після 24 лютого, вже проходить. Прості росіяни перемикаються на більш актуальні для них соціально-економічні проблеми, які стають дедалі гострішими і яких стає дедалі більше. І замість нового сплеску пафосного шовінізму в Росії може виникнути паніка.

Саме слова "війна" напружує та лякає. Не випадково його у Росії заборонили. І непомітно, щоби росіяни рвалися зараз до армії. Навпаки, дедалі більше повідомлень про зриви планових показників і на черговий заклик "строковиків", і на контрактування "добровольців".

Чи дасть Росії загальна мобілізація необхідний військовий ефект?

На це питання компетентнішу відповідь дадуть, звичайно, лише військові експерти. Але й суто цивільний політолог чудово знає, що у сучасних війнах виграють не числом, а вмінням, сучаснішою зброєю, та найкращою якістю ведення військових дій. Власне, навіть зараз Росія має значну кількісну перевагу над Збройними Силами України, але це їй мало допомагає.

Якщо в Росії буде загальна, або навіть часткова мобілізація, то мобілізованих ще треба навчити або елементарно відновити їх військові навички, отримані під час минулої термінової служби. Я вже не говорю про низьку мотивацію. Адже потреба зараз для Росії не просто в "гарматному м'ясі", а у військових, які мають працювати з певними видами озброєнь, і мати хоча б елементарні уявлення про тактику ведення військових дій. А з цим уже зараз росіяни мають проблеми, судячи з різних даних.

Звісно, ​​російська армія може спробувати задавити нас кількісно, ​​атаками у "жуковському стилі". Але це призведе до різкого збільшення кількості загиблих на фронті і навряд чи покращить настрої в самій Росії.

Найімовірнішим мені видається не сценарій загальної мобілізації, а проведення поетапної мобілізації. Але тоді це означатиме встановлення російського керівництва на тривалу війну. При цьому мобілізовані будуть потрібні не тільки для активної участі у військових діях (їх туди вкидатимуть порційно, при необхідності та належної підготовки), а й для контролю над окупованими територіями.

Сценарій анексії Донбасу

Для його реалізації необхідні приблизно ті ж дії, що були в Криму в 2014 р. Якщо їх повторювати, то треба проводити в так званих "ДНР" і "ЛНР" нові "референдуми" про бажання вступити до складу Росії, а після цього буде офіційне звернення керівництва так званих "республік" до Путіна, та відповідні рішення російських органів влади. Все це навряд чи встигнуть зробити до 9 травня. Можливий і прискорений варіант – без проведення референдумів (можуть просто послатися на рішення "референдумів" 2014 року), достатньо буде лише офіційних звернень так званих "ДНР" і "ЛНР" до російського керівництва. Тоді можуть у пожежному порядку встигнути і на 9 травня.

Насправді це питання щодо подальшої стратегії Путіна не лише стосовно України, а й до всього пострадянського простору. Судячи з інформації з різних джерел, у Кремлі є два конкуруючі між собою проєкти:

  • відтворення нового Союзу (у вигляді розширення союзної держави);
  • пряма анексія окупованих українських територій (як Донбасу, так і півдня України, можливо, інших українських регіонів, які вдасться захопити).

Нагадаю, що цього року – століття створення СРСР, розпад якого Путін вважає головною геополітичною катастрофою 21 століття. Створенням нового Союзу Путін як би візьме реванш за розпад СРСР, виглядатиме творцем нового Союзу, і таким чином сподівається залишитися в історії. Але в рамках цього проєкту потрібні або пропутінська Україна, що зараз виглядає вкрай малоймовірним, або створенням на території України кількох маріонеткових псевдодержав ("народних республік"), які разом з Білоруссю можуть стати суб'єктами нового Союзу. До цього "Союзу" можуть приєднатися й інші невизнані держави – Абхазія, Південна Осетія, Придністров'я. Принагідно зазначу, що у разі реалізації цього сценарію потенційно виникнуть величезні ризики для суверенітету Молдови, Казахстану, Киргизстану та Вірменії та й для інших пострадянських держав.

Проєкт прямої анексії окупованих українських територій – ще більша загроза для всіх пострадянських держав. Адже тоді Путін відтворюватиме Російську імперію у чистому вигляді, і анексія українських земель стане дуже небезпечним прецедентом. Проєкт анексії просувається прихильниками повної руйнації української державності.

Остаточного рішення у кремлі щодо своєї стратегії щодо України та на пострадянському просторі, мабуть, ще не ухвалили. З одного боку, у Путіна є явні сентименти щодо колишнього СРСР. А з іншого боку, ми бачили його явне роздратування з приводу того, що Ленін нібито створив Україну.

Але для нас і не дуже важливо, яке рішення ухвалить Путін. Йдеться про вибір між прямою та непрямою анексією українських територій. "Хрін редьки не солодший". І те, й інше Україна, і весь цивілізований світ не визнають. Але якщо Путін піде (в тому чи іншому вигляді) на подальшу анексію українських територій, то це означатиме, що ні про яку мирну угоду між Росією та Україною не може бути й мови. В крайньому разі можливе лише тимчасове перемир'я.

Таким чином, "зливи" з Кремля говорять не лише про додатковий пропагандистський антураж на 9 травня. Йдеться про плани продовження війни проти України. І відмінності цих планів лише у деталях.

Чому Росія історично краде все українське – дивіться відео: