Після відвідин Львова польський міністр Ващиковський відзначив, що "кісткою незгоди" у двосторонніх взаєминах стала історія. Крім цього, проблему він вбачає у питаннях освіти, а також наголошує на необхідності повернення польській громаді в Україні майна церкви – в першу чергу костьолів та парафіяльних будинків.

Найбільш скандальною, втім, стала інша сентенція Вітольда Ващиковського. У ній він заявив, "що нас (себто, поляків) використовують, що Україна досить безтурботно дивиться на цю проблему і виходить з розрахунку, що ми безумовно підтримуватимемо безпеку і незалежність України, стоятимемо на її боці у конфлікті з Росією і не вимагатимемо розв'язання двосторонніх проблем – історичних чи освітніх".

На додачу, пан міністр уточнив, аби було остаточно зрозуміло, мовляв, "російська агресія не може бути відмовкою, аби не вирішувати двосторонніх проблем". У липні цього року Ващиковський робив схожу провокаційну заяву стосовно того, що Польща накладе вето на можливий вступ України до Європейського Союзу.

Читайте також: Чи стане Дональд Трамп першим президентом США, якому оголосять імпічмент

"Наше послання дуже чітке: з Бандерою до Європи не увійдете. Ми говоримо про це і голосно, і тихо. Ми не повторюватимемо помилок 90-х років, коли були певні проблеми у відносинах з Німеччиною і Литвою", уточнив свою скандальну заяву польський дипломат. За традицією, дипломатична служба накладає відбиток на поведінку та слова дипломатів.

У дипломатичних колах прийнято мовчати, коли ситуація напружена і кожне зайве слово може стати останнім. Проте, вочевидь, це жодною мірою не стосується польського міністра закордонних справ. Замість пошуку взаємного болісного компромісу нинішнє керівництво Польщі обрало безперспективну тактику інфантильного підлітка, який накидається на сусідів з образами та агресією. Наслідком поведінки влади Польщі вже стало суттєве погіршення відносин з більшістю сусідніх країн. Незадоволені правлячою партією PiS і в Європейському союзі. Дійшло до того, що у припадку PiS спробував відкликати польського представника Дональда Туска з посади голови Європейської ради.

Історичний досвід українсько-польських відносин переконливо доводить, що партії приходять та йдуть, а інтереси стратегічного партнерства двох країн залишаються. Політики не повинні втручатися у тонку матерію історичного минулого. Це справа істориків, які без поспіху мають дати відповіді на питання гіркого двостороннього досвіду. Без незалежної України не може бути незалежної Польщі і навпаки.