З якими проблемами зіштовхується керівництво "Нафтогазу": ексклюзивне інтерв'ю з Коболєвим

Хто такий Коболєв?

Голова правління НАК "Нафтогаз України" з 26 березня 2014 року. З 1999 по 2002 роки Коболєв працював консультантом з питань управління в українському підрозділі міжнародної консалтингової та аудиторської компанії PricewaterhouseCoopers (PwC).

Читайте також: "Нафтогаз" хоче залишити скандального Коболєва головою правління: чи може він зберегти посаду

Спеціалізувався на питаннях стратегічного управління і корпоративних перетворень. З 2002 по 2010 роки працював на різних посадах у "Нафтогазі". Зокрема, займався роботою у департаменті корпоративних фінансів та цінової політики, а також був радником голови правління.

Чим займається "Нафтогаз"

– Це, мабуть, найцікавіше та водночас найважче питання. Відповідь на нього могла би поставити крапку у багатьох дебатах між акціонерами, експертами і суспільством. Створили "Нафтогаз" у 1999 році – для консолідації корупції.

– Відомий всім діяч цієї галузі вмовив Леоніда Кучму об'єднати всі нафтогазові активи в одній компанії. Все це було загорнуто в дуже гарну обгортку: мовляв, ми будемо протистояти "Газпрому", будемо імпортувати туркменський газ тощо.

Стратегія, яку запропонувала наша команда, полягає у відмові від корупції і створенні компанії, яка насамперед працюватиме на благо кінцевого акціонера, тобто громадян України. Це – безперебійне забезпечення газом. В умовах протистояння військової агресії з РФ це було непросто, та ми таки змогли цього домогтися.

– Тепер перед нами стоїть ще декілька завдань: продовження транзиту через територію України після 2019 року, збільшення видобутку газу та наповнення державного бюджету.

Про посаду голови правління

– Я свідомо віддав всю свою зарплату та премії за 2018 рік на благочинність. Якщо в цьому буде зацікавленість Наглядової ради, я відпрацюю ще щонайменше рік, не отримуючи в "Нафтогазі" жодних грошей. Таким чином я дав можливість робити будь-які пропозиції щодо моєї зарплати. Адже вони знають, що я прийму будь-яку.

Журналістка Аліса Юрченко запитала у Андрія Коболєва, чи є шанси домовитися, що він залишиться на своїй посаді без конкурсу.

– Не можу коментувати, оскільки я наразі не є стороною цих перемовин. Вибачте, що не маю для вас таких емоційних новин. Але корпоративний світ, він нудний і не дуже цікавий, якщо ним правильно займатися. Тож я сподіваюся, що якраз цей простий і неемоційний процес завершиться якимсь результатом. Про нього ми й дізнаємось 23 березня, я сподіваюся.

Про конфлікт між Кабміном та "Нафтогазом"

– Чи досягали Кабмін та "Нафтогаз" спільного знаменника впродовж останніх років? Так. Наприклад, у сплаті рекордних дивідендів. За 2017 рік "Нафтогаз" сплатив уряду 29 мільярдів.

– Мені важко сказати, у чому конкретно полягають претензії уряду чи Володимира Гройсмана. Та, якщо ви слідкували за новинами, то після певного діалогу, який відбувся між Кабміном та Наглядовою радою, прем'єр-міністр заявив, що бачить можливість продовження співпраці зі мною за умови виставлення певних критеріїв ефективності моєї роботи. Сподіваюсь, що ми зможемо вирішити усі розбіжності.

– В уряду та "Нафтогазу" є різні точки зору насамперед на питання "анбандллінгу": як і коли його робити, яку модель обирати.

Що таке "анбандлінг"?Це відокремлення діяльності з транспортування природного газу (діяльності Оператора ГТС) від видобутку і постачання природного газу та електричної енергії. "Анбандлінг" є важливим у зовнішньому вимірі. Транзит природного газу приносить Україні до 3% ВВП, тобто робота українського оператора ГТС є вкрай важливою для постачальників та споживачів з країн ЄС.

– Це не питання боротьби за вплив. Якщо його спростити, воно виглядає наступним чином. Є відповідальність за певні речі, наприклад, за безпеку газопостачання громадянам України та транзиту. Є важелі управління компанією "Укртрансгаз".

– Якщо ми за це відповідаємо, то ми повинні і повноваження на управління. Не може бути такого, щоб ми залишалися відповідальними, але не мали на це впливу. Це головна позиція менеджменту "Нафтогазу" й моя особисто.

Чому не росте видобуток

– Видобуток не росте тим темпом, на який очікували ми та акціонер. За нашим аналізом, головною причиною є неуспішність нашої групи в отриманні нових ліцензій та ряду інших дозволів. У пресі є чимало дискусій щодо конфлікту між "Нафтогазом" та Полтавською ОДА. Ми не могли з нею домовитися, поки не почалися електронні аукціони.

Наша компанія змогла нещодавно виграти один з них і отримати ліцензію, яка нас цікавить. Проте відсутність доступу до нових ресурсів є першою й основною проблемою, через яку не зростає видобуток.

– Прізвища людей, які у цьому винні, я не можу називати. Це призведе до персоніфікації конфлікту. Вони розуміють, що менеджмент "Нафтогазу" не даватиме їм хабарі. Ліцензії, говорячи простою мовою, зазвичай крадуться. Є досить багато представників української влади, які вважають, що вкравши ліцензію, потім зможуть продати її іноземному інвестору.

– Та для цих людей є сумні новини: їх не купують, цей час пройшов. Я говорив їм це. Вони відповідають різне: інколи трохи образливе, а інколи висловлюють припущення, що колись таки все знову стане можливим. Однією з критичних ідеологічних проблем для всієї країни є те, що дуже багато людей сподіваються повернутися у ті роки, коли Україна була "ельдорадо" для крадіжок.

– У 2019 році з'явиться ще одне проблема: достатність грошей. Адже левова частина прибутків, про які так люблять говорити, до "Нафтогазу" не доходять.

Про компенсацію від уряду

– Є закон України про ринок природного газу. У ньому закріплене право уряду накладати на будь-який учасників ринку спеціальні обов'язки. Але згідно з цим законом, якщо суб'єкт, на якого поклали ці зобов'язання щось втратив чи недоотримав, він має право вимагати від уряду компенсації.

– У моєму контракті є цілий розділ про неухильне дотримання українського законодавства. Мій обов'язок: порахувати наші втрати, скласти рахунок і відправити акціонеру лист про те, що за законом заборгували компенсацію. Це не питання мого бажання чи небажання, а також не питання моїх відносин з урядом.

– Цифри дуже великі. Потенційна накопичена компенсація: понад 100 мільярдів гривень. Я розумію міністра фінансів, яка говорить, що немає на це грошей. Проте закон говорить, що я маю на це право, я зобов'язаний діяти в інтересах компанії.

Про свої доходи

– Причиною росту моїх доходів стали результати роботи, зокрема перемога "Нафтогазу" над "Газпромом" у Стокгольмському арбітражі. Щодо доходів у 2018 році – я не готовий назвати цю цифру, вона буде у річному звіті десь наприкінці квітня. Впевнений, що це буде більше, ніжу 2017 році. Ця тема активно використовується нашими опонентами проти нас. Використовується, на моє переконання, несправедливо.

Доходи Андрія Коболєва

– Окрім того, що це популістично зручна тема, вона для багатьох є дуже небезпечною. Якщо державні менеджери в усіх компаніях будуть задоволені своєю зарплатою, то такий скандал як в "Укроборонпромі", наприклад, стане неможливим. Я не говорю, що це гарантує відсутність корупції. Контроль, прозорість та інші речі також повинні працювати.

Був період активного руху в напрямку корпоративного управління. Незалежна компанія провела дослідження, скільки отримують керівники схожих компаній у країнах Центральної та Східної Європи. На підставі цього була визначена цифра, яка була матеріалізована у моєму контракті.

– В компанії є певна етика: не коментувати зарплати окремих співробітників. Якщо я не буду цього дотримуватися, то не можу очікувати, що дотримуватимуться й мої підлеглі.

– Чому ця тема так важлива для наших опонентів? Вони розуміють, що у ситуації, яка є в Україні, будь-яка цифра здаватиметься завеликою. Вони користуються цим аргументом. Але нікому не втекти від принципу реформи, що керівники компаній, незалежно від форми власності, повинні отримувати ринкову заробітну плату.

Про майбутнє та політику

– Є два процеси, які я хочу завершити. Це – доведення до кінця двох великих незакінчених справ: стягнення грошей з "Газпрому" та "анбандлінг". Подивімось на суд "Нафтогазу" з компанією "Росукренерго". Його злили, "Нафтогаз" не просто його програв.

Суть того, що сказали юристи "Нафтогазу" тоді виглядає приблизно так: ми погоджуємось з претензіями іншої сторони. Тому незакінчені процеси можуть конвертувати минулі перемоги.

– Українська політика дуже важка, я там себе не бачу. У мене є друзі-депутати, який я прямо говорю, що вони раніше і вони зараз – це дві зовсім різні людини. Хоча, про мене у контексті "Нафтогазу"теж схоже говорять.

– Політика часто вимагає великої кількості доречних компромісів, які хтось сприймає, а хтось не хоче. Я не хочу бути ні міністром, ні прем'єром. Мені цікава моя посада у "Нафтогазі" і я сподіваюсь допрацювати на ній ще щонайменше рік.