Білорусь дедалі глибше залежить від Росії, водночас режим Олександра Лукашенка стикається з економічними проблемами, санкційним тиском і конкуренцією з боку Китаю. Паралельно Мінськ продовжує підтримувати російську військову машину, а на кордонах країн ЄС зростають гібридні загрози, які можуть бути частиною ширшої стратегії Кремля з дестабілізації Європи.

Заступник керівника Об'єднаного перехідного кабінету Білорусі Павло Латушко в інтерв'ю 24 Каналу пояснив, чому відносини Лукашенка з Путіним є радше "дружбою по розрахунку", як білоруські підприємства допомагають Росії вести війну та чому економічні перспективи Мінська залишаються невтішними. Також він оцінив ризики гібридних операцій проти країн НАТО, роль білоруської армії та силових структур і можливі домовленості Лукашенка з адміністрацією Дональда Трампа.

Лукашенко, звісно ж, вітав Путіна, записався в улюблену компанію Кім Чен Ина. Саме з Туркменістану. Трамп не телефонував, а Лукашенко, звісно, відтелеграфував. А як ви вважаєте, він насправді бажає йому смерті і сісти на його місце?

Ситуація в нього суперечлива, бо він дуже залежить від Путіна. Якщо Путін помирає, то в Російській Федерації можуть відбутися політичні зміни, а це вплине і на зміну політики в Білорусі. Але це, по суті, два сіамські близнюки. Якщо їх розділити, проблеми виникнуть в обох.

Для Лукашенка, звичайно, значно більше проблем буде тоді, якщо першим помре Путін. Бо фактор Росії є визначальним для внутрішньої політики Білорусі. Лукашенко побудував одновекторну політику і економіку країни – вона зав'язана насамперед на підтримці з боку Кремля.

Якщо в Кремлі з'явиться людина, яка захоче це переглянути, то це може піти у двох напрямах. Або ця людина скаже: добре, я більше не буду донором режиму в Білорусі, і тоді в нас з'явиться шанс змінити ситуацію в країні. Або навпаки – з'явиться той, хто захоче замінити Лукашенка на іншого кремлівського ставленика. Тобто для Лукашенка це додаткові ризики.

Павло Латушко про режим Лукашенка та підігравання Росії: дивіться відео

Я не думаю, що там дружба в класичному сенсі. Це дружба по розрахунку. Кожен має свої вигоди. Для Путіна Білорусь – це підкреслення, на жаль, певних залишків Російської імперії. Те, що Білорусь перебуває під великим впливом Російської Федерації, демонструє: Кремль ще може на когось впливати.

Для Лукашенка сьогоднішній Путін – це донор і спонсор, який рятує його від економічного краху, зокрема з огляду на недалеку й абсурдну економічну політику та на дію санкцій.

Нафтогазовий аналітик Борис Оронштейн повідомив, що у вересні Білорусь поставила Росії 205 тисяч тонн бензину і 246 тисяч тонн дизеля. Наскільки білоруські поставки можуть компенсувати наслідки українських ударів по російських НПЗ?

Коли Росія втрачає свої нафтопереробні можливості, частка Білорусі у постачанні до РФ справді повинна зростати. І тоді вплив цих поставок також збільшується. Але це не має глобально стратегічного характеру.

До того ж у вересні білоруські НПЗ почали планові ремонти. Це не означає, що Лукашенко не хоче продавати бензин. Він навіть нещодавно зустрічався з представниками Євразійської економічної комісії, а глава уряду розповідав, як Білорусь допомагає, наприклад, Киргизстану з постачанням бензину.

Він завжди вживає одну формулу: якщо в чомусь можемо допомогти – ми завжди допоможемо. Але його допомога означає таке: платіть мені гроші, і я вам допомагатиму.

Водночас зараз можливості постачання білоруських НПЗ певною мірою зменшилися. Йдеться приблизно про падіння на 10 – 13% порівняно із серпнем. Але це тимчасово. Якщо Україна продовжить ефективні дальні економічні удари по російських НПЗ, то частка білоруського бензину в загальному обсязі споживання Російської Федерації зростатиме після завершення ремонтів на НПЗ.

А як ще перекривати допомогу російській військовій машині через білоруські підприємства? Які зараз сфери найактивніші, крім дизеля, саме у військовій компоненті?

Це ремонт військової техніки. Білорусь цим займається з 2022 року. Це мікросхеми, які постачаються підприємствами виробничого об'єднання "Інтеграл". Це й "БелОМО", і ще порядку сотень підприємств. Колись ініціатива Belpol давала інформацію, що близько 500 білоруських підприємств – як ВПК, так і просто промислових – переорієнтувалися на допомогу Російській Федерації. На жаль, це доводиться констатувати.

Сьогодні білоруська промисловість перебуває в кризі. Ця криза зумовлена кількома факторами. Перший – втрата ринків збуту, насамперед європейського ринку, а також проблеми з поставками на африканський ринок, які не можуть компенсувати втрати, що сталися на ринку України.

Не треба забувати, що Україна була для Білорусі другим експортним партнером. Тобто другим споживачем білоруського експорту, зокрема машинобудування, була Україна, а Україна це повністю обнулила.

Тому зараз це певною мірою дозволяє білоруській промисловості не повалитися остаточно. Росту немає – це нульовий відсоток. Спочатку було падіння, зараз вийшли на нуль, але останній місяць знову почалося падіння порівняно, наприклад, із липнем, який був місяцем росту.

Другий фактор – конкуренція китайських підприємств на російському ринку. Китайці більш еластичні, більш мобільні, мають більше грошей і кращі технології. Вони швидше створюють підприємства з імпортозаміщення. У Російській Федерації діє спеціальна державна програма імпортозаміщення, коли певна частина компонентів має вироблятися на території РФ.

Наприклад, китайці фактично будують два підприємства-аналоги Мінського тракторного заводу. І що тоді буде з МТЗ? Колись він виробляв 100 тисяч тракторів, потім 60 тисяч. Зараз виробляє, умовно кажучи, 10 плюс 1 тисячу тракторів, але для такого величезного підприємства це нерентабельно. Воно повністю в боргах, як шовк. Це величезні борги, які тракторний завод не може виплачувати.

Подивімося на БелАЗ. КамАЗ уже практично досить глибоко готовий почати виробляти аналоги БелАЗу. Якщо подивимося на "Белшину", тобто шинне виробництво, то китайці теж у це проінвестували. Відповідно, вони витіснятимуть білоруські підприємства з російського ринку.

Навіть посол Лукашенка в Москві вже кричав про це: нас викидають з ринку, у нас проблеми. У Лукашенка немає інвестицій. Його державні компанії не мають фінансового ресурсу, щоб інвестувати у створення імпортозамінних виробництв на території Російської Федерації і стати конкурентами китайським виробникам.

Тож, з одного боку, у нього найкращий друг Путін, але цей Путін дає можливість заходити на промисловий ринок китайським підприємствам. У Лукашенка кращий друг Сі, але Сі конкурує з білоруською промисловістю. Тому перспективи білоруської промисловості, я б сказав, плачевні.

Навіть якщо уявити, що війна завтра завершиться, і Росія почне скорочувати витрати на переозброєння та виробництво озброєнь, то споживання білоруських товарів теж зменшиться. А куди тоді піде Лукашенко, якщо він залишиться під санкціями? Тож ситуація в економіці невтішна і потребує системних змін. А головне – це скасування санкцій. Щоб їх скасувати, треба змінити політику.

Знаєте, яку формулу вигадала дипломатія Лукашенка? Вони говорять так. Коли зустрічаються, наприклад, у європейських столицях, конфіденційно, їм кажуть: ви пропонуєте припинити репресії в Білорусі, звільнити всіх політичних в'язнів, дати можливість працювати вільним медіа, політичним партіям, неурядовим організаціям.

А представники Лукашенка відповідають: ми цього робити не будемо, бо якщо ми це зробимо всередині Білорусі, це означатиме дестабілізацію ситуації в країні, а це може призвести до зміни влади. Ми не хочемо повторення 2020 року.

Якщо ми виходимо з формули, що всередині країни нічого робити не будемо, тоді давайте говорити про зовнішню політику. А у зовнішній політиці нас цікавить економіка. Вас же теж цікавить економіка. Давайте торгувати. А щоб торгувати – зніміть санкції.

Тобто це хитра формула: чому європейці мають знімати санкції з Лукашенка за те, що він не припиняє репресії, не припиняє підтримку агресії проти України і продовжує гібридну агресію?

Буквально вчора ми побачили, що сталося на білорусько-латвійському кордоні: 20 мігрантів, озброєні люди погрожували латвійським військовим, невідомі в масках проникли через кордон, пошкодили розподільчий щит, викрали камери. Це вже що – зелені чоловічки?

Це спланована заздалегідь спецоперація з дестабілізації ситуації в одній із держав Європейського Союзу – Латвії. Я нещодавно спілкувався з латвійськими дипломатами в НАТО. Вони підтверджують, що за цим, звичайно, може бути російський слід.

Але подивімося: це відбувається з 2021 року. Чому це почалося саме тоді? За цей період у Латвію було, якщо не помиляюся, до сьогодні 48 тисяч спроб незаконного перетину кордону, у Польщу – 140 тисяч, у Литву – 225 тисяч. У сумі це не менш як 213 тисяч спроб незаконного проникнення на територію Європейського Союзу, організованих Лукашенком при спільній організації з Путіним.

У Латвію цього року – 12 тисяч спроб. Польща змогла домогтися того, що під впливом Китаю, під тиском Китаю Лукашенко відмовився далі атакувати польський кордон. Польща посилила кордон, вклала мільярд євро у дві системи захисту, і пройти на її територію з Білорусі стало дуже складно.

Куди Лукашенко перекинув мігрантів? На Латвію. І ми з вами вже чули попередження спецслужб багатьох країн про те, що найближчим часом відбуватимуться різні гібридні спецоперації, зокрема на території ЄС. І ми це побачили.

Вони зайшли на територію Латвії, перетнули державний кордон, озброєні люди в масках забрали камери. Фактично це було вторгнення, і вони погрожували зброєю латвійським прикордонникам і військовим.

Це було потрібно ще у 2021 році з дуже конкретною метою. Тоді масово закидали мігрантів на Польщу, пам'ятаєте Кузницю-Брузги, де був величезний штурм мігрантів, потім почали закидати їх у Литву. Вони розраховували, що Європа відкриє кордони, як це було за часів Меркель, коли вона впускала сирійських мігрантів та інших.

Паралельно Путін домовився з Лукашенком, що вони починають агресію проти України, і вони розуміли, що після агресії буде величезна кількість біженців з України. Мільйон людей, мільйони. І тоді на території ЄС утворилася б вибухонебезпечна суміш: мігранти з території Білорусі та українці-біженці. Це і був їхній задум.

У Лукашенка була й своя мета: помста за санкції, за непризнання, насамперед за непризнання його президентом. Зараз це робиться для іншого – щоб дестабілізувати суспільство, щоб люди втомилися від війни, втомилися від Росії, і щоб до влади приходили політики, які скажуть: досить, треба домовлятися з Росією.

Стратегічна мета Російської Федерації – розвалити Європейський Союз. Розвалити його через зміну еліт у конкретних державах. Ми це бачимо і в Німеччині, де я зараз перебуваю, і у Франції, і в багатьох інших країнах.

Що відбувається в Європі зараз? Вона змушена витрачати колосальні ресурси на оборону. Польща, Литва, Латвія, Німеччина, Франція – усі витрачають величезні гроші. А ці гроші звідки беруться? Із загального бюджету держави. Отже, менше коштів іде на соціальні програми, зростає невдоволення в суспільствах.

Невдоволення зростає і щодо правлячих еліт. Сьогодні правлячі еліти підтримують Україну. А на зміну їм поступово можуть прийти ті, хто скаже: досить, домовляйтеся з Росією, вистачить підтримувати Україну. Це і є реалізація стратегічного задуму Кремля. Атаки на Латвію та Литву – це невеликі елементи, але вони теж спрямовані на досягнення цієї мети.

А чи може тиск через Білорусь використовуватися для відволікання уваги і сил від Калінінграда та Сувальського коридору? І які дії Москви та Мінська вже дозволять нам говорити, що масштабна операція ось вона, вже тут?

Зараз ми бачимо точкові, різнопланові, багаторівневі гібридні дії щодо країн Балтії та інших держав Європейського Союзу. Польща – це було повітря: залітали дрони, летіли ракети, перевіряли систему ППО і ВПС. Литва – це була міграційна криза. Потім з'явилися тунелі, літали повітряні кулі, які блокували литовські аеропорти, коли літаки не могли приземлятися. Це завдавало серйозної економічної шкоди.

Латвія – це зараз робота по землі, коли масово заходять 12 тисяч і вже озброєні групи. Іде перевірка різнорівневих, різносистемних дій. Мета може бути єдина, але інструменти різні. І в якийсь момент це все може запрацювати одночасно. Тоді почне трусити. Хтось піде по землі, хтось по повітрю, кудись полетять дрони. Усе це будуть не масштабні, але синхронізовані в один момент операції.

І тоді постане питання: як відреагує НАТО? І тут знову буде проблема, бо НАТО, найімовірніше, не трактуватиме це як агресію. Це знову будуть слова, нові витрати на оборонні системи, знову гроші доведеться забирати із соціальної сфери, знову зросте роздратування і страх у суспільстві.

Це може статися, і про це, я думаю, попереджав керівник ЦРУ, який також приїжджав до Риги. Він інформував латвійську сторону про можливі гібридні дії. Про це говорив і прем'єр-міністр Польщі, який зазначав, що наприкінці осені та взимку посиляться гібридні дії щодо держав Балтійського регіону.

Не треба забувати і про диверсії вглибині території Європейського Союзу, коли горять підприємства військово-промислового комплексу, відбуваються спроби підпалів торговельних об'єктів тощо. Це все різносистемні, різнопланові дії, але вони мають одну спільну мету – дестабілізацію. І колись вони можуть спрацювати синхронно.

Калінінград – там стоїть російське угруповання, і тому Литва побоюється. Вона виставляє захисну лінію, бо є Сувальський коридор – 104 кілометри перешийка. Литва вже опублікувала плани евакуації населення. У них один напрямок буде на Каунас, інший – через Сувальський коридор у разі агресії з території Білорусі чи Російської Федерації.

Тому їм потрібно тримати цей коридор. Збройні сили Польщі, міністр оборони Польщі Кшиштоф Камиш, підтвердили, що Польща прийде на допомогу, щоб захистити Сувальський коридор і не дати відрізати балтійські держави від основної частини Європейського Союзу.

Минулого тижня білоруський контингент брав участь у російських навчаннях "Центр 2026". А на завершальному етапі ОДКБ спостерігали Путін і Бєлоусов. Що ці маневри показують про роль білоруської армії зараз? І що ми маємо розуміти про мету та результати цих навчань?

Навчання, які проходили на території Російської Федерації, не несуть прямої загрози. Там бере участь 41 держава. Звісно, коли військових тренують в умовах реальної війни, що триває на території Європи, це означає підвищення рівня підготовки, зокрема й тих частин збройних сил, які беруть участь в агресії.

Але в цілому прямої загрози для Європи й України вони не становлять. Якщо говорити про навчання ОДКБ, то це теж радше плановий характер. Там є дві складові – командно-штабні, які, до речі, сьогодні завершуються, і перевірка радіохімічних військ, радіохімічного захисту як додатковий елемент.

Там беруть участь такі держави, як Казахстан або Киргизстан, які не зацікавлені брати участь у жодних агресивних діях ані проти України, ані проти Європейського Союзу. І якщо вони побачать будь-які ознаки підготовки до подібних дій з боку Російської Федерації або режиму Лукашенка, то першими повідомлять НАТО або в межах документів ОБСЄ – Віденського документа ОБСЄ – про дії, що можуть створити загрозу для держав-членів ЄС та України.

Тому звертати увагу треба на інші навчання – наприклад, "Союзна рішучість" 2022 року. Саме в межах союзної держави тоді завершилися навчання, після яких відбулося повномасштабне вторгнення Росії з території Білорусі. Є ще "Щит Союзу" – це також у межах білорусько-російської союзної держави, 2023 рік. До речі, наступне таке навчання планується у 2027 році – до них треба ставитися уважно.

Є також "Захід-2025". Це все в межах союзних домовленостей Лукашенка і Путіна, коли в них є спільне регіональне угруповання, спільна система ППО, ВПС, спільне командування та координація по всіх родах військ. На це й треба справді дивитися дуже уважно.

У середині жовтня в Білорусі буде навчання "Нерушиме братство 2026". Залучатимуть внутрішні війська та ОМОН. Я так розумію, що це підготовка до сценарію придушення протестів, і такі підрозділи потрібні не просто так?

Зараз дуже активно тренують і Збройні сили, і систему МВС. МВС проводило наймасштабніші за історію Білорусі навчання з розгону масових демонстрацій. Була проведена раптова перевірка внутрішніх військ МВС.

Ми ж говорили з вами, що це фактично армія. Вони озброєні до зубів. Формально вона має займатися наведенням порядку в країні, але ми розуміємо, що це політично мотивовані дії. Усе це готується до того, що якщо люди будуть протестувати, наприклад, у зв'язку з тим, що війна прийде на територію Білорусі тим чи іншим чином, або поїдуть гроби, або будуть обстріли, або Лукашенко знову дасть територію для ударів, відповідно будуть і обстріли території Білорусі, – тоді вони готові до таких дій.

Зараз, наприклад, у Мінську проходять антитерористичні навчання. Відбулася антитерористична конференція, і дуже цікаво, що туди приїхав КСІР – Корпус вартових ісламської революції Ірану, який разом із КДБ, з білоруським "Алмазом" та іншими спецслужбами вчився протидіяти терористичним актам.

Мені дуже цікаво інше: коли Лукашенко так активно розвиває співпрацю з Іраном, коли міністр оборони Хренін кілька тижнів тому зустрічався із заступником начальника Генерального штабу збройних сил Ірану, коли вони постачають до Ірану пальне, коли з Ірану прилітають літаки, які перебувають під американськими санкціями, – ці транспортні літаки, які, ймовірно, перевозять не хліб і булочки, а щось пов'язане зі зброєю, балістикою чи дронами. Лукашенко, до речі, нещодавно відвідував виробництво дронів.

Що з цього приводу думають американці? Ми написали американцям, я написав листа і до Європейської комісії, і до України – ми цю інформацію направили, щоб усі бачили, як Лукашенко будує відносини з Іраном. І тут цікаво, чи буде подвійний стандарт з боку адміністрації Білого дому.

Я от ще коли ви казали, що Лукашенко хоче ослаблення європейських санкцій, а для цього треба змінити внутрішню і зовнішню політику, подумала: можливо, не всім це потрібно. Джоан Коул, Дональд Трамп, можливо, не хочуть змін поведінки Лукашенка. І можна ж калій поторгувати з диктатором. Ні?

Так. І ще, додаючи до попереднього питання, треба сказати, що вчора Лукашенко підписав дуже цікавий указ. Відповідно до нього він змінив правила формування обласних виконавчих комітетів, обласних адміністрацій, тобто обласних урядів.

Тепер до цих структур входитиме приблизно сім-вісім осіб: голова, три-чотири заступники, керівник справами. І там з'являються ще три дуже цікаві люди в кожній області: начальник управління КДБ по області, начальник управління МВС по області і начальник управління Комітету державного контролю по області.

Це все силовий апарат. Це ті, хто має зброю і реальну силову владу. Навіщо він це робить? Після того як він призначив Павла Муравейку заступником глави адміністрації з військових питань, ми знову бачимо, що фактично з'являються обласні військові адміністрації.

Сьогодні вони не є військовими, туди не включені, наприклад, представники збройних сил. Але фактично це військові штаби, військові адміністрації, які в якийсь кризовий момент керуватимуть областями. І там треба забезпечити синхронність взаємодії, інтегрування військового силового апарату та цивільного апарату. Це досить насторожливий указ, який підписав Лукашенко.

Щодо торгівлі калієм – кораблик поплив. Економічно це нецільно, не приносить Лукашенку ніякої вигоди. Тому американці тиснуть на сусідню державу, щоб вона відкрила транзит для калію, насамперед Литва і Клайпеда. Представники Трампа були і в Ризі, і у Вільнюсі, і у Варшаві. Вони хочуть і далі робити бізнес із Лукашенком, вважаючи, що це інструмент, який дозволить заробляти гроші.

Зараз Лукашенко пропонує ще один проєкт – "Гродноазот", азотне добриво, попит на яке у світі дуже великий. Тут він пропонує тристоронній американсько-російсько-білоруський проєкт: американці інвестують, дають технологію, знімають санкції з "Гродноазоту", росіяни дають газ, "Газпром", а Лукашенко отримує модернізоване підприємство.

А потім, мовляв, постане питання: давайте знімемо санкції з "Газпрому", бо газ потрібен для виробництва цих добрив. А якщо "Газпром" під санкціями, то й добрива мають залишатися під санкціями. Тобто тут бізнес-схеми розкладаються дуже просто: просто заробляти гроші.

Просто відбивати бабки. А Лукашенко чого в Туркменістан полетів? Великий геополітик? Показати, що він хоч кудись летить?

Павло Латушко: Це ювілейний саміт Співдружності Незалежних Держав. Я не знаю, для чого ця організація взагалі досі існує, але це такий клуб. Клуб, де деякі – диктатори, більшість – диктатори. Там же немає демократичних виборів. Ну, можливо, в Киргизстані є елементи демократії.

За всієї моєї поваги, але якщо подивитися на Азербайджан чи на Україну – там же немає демократії в класичному сенсі. Якщо взяти Таджикистан – немає демократії, Туркменістан – немає, у Білорусі тим паче, у Росії також.

Це такий клуб старих керівників, які сидять при владі десятиліттями. Вони збираються випити, поговорити, поплакатися, показати людям: дивіться, ми тут дружимо, спілкуємося. Але що ця дружба дає економічного цим країнам? Жодного економічного росту вона не дає.

Для Росії, щоправда, ці утворення – ОДКБ, СНД, Євразійське економічне співтовариство – вигідні, бо це прямий інтерес Російської Федерації. Вона хоче утримувати свою сферу впливу, але ця сфера розсипається. Азербайджан відпливає, Вірменія відпливає, Молдова давно відпливла. Узбекистан досить самостійний економічно, має серйозні енергетичні ресурси. Хто там залишається? Киргизстан, Білорусь, яка повністю перебуває під впливом Кремля.