Згадати Все: Радянська гігієна
Перша людина полетіла у космос у 1961 році, однак, на землі, у Союзі, у той час люди часто не мали ні водогону, ні шампуню, ні туалетного паперу. А до 50-х років поруч з людьми масово жили воші. Про деякі засоби індивідуальної гігієни радянські люди дізналися аж наприкінці розпаду Радянського Союзу.
Навколо питання гігієни є багато патріотичних міфів, за якими нібито українці були дуже охайними: біленькі хати й вишневі садочки. Але про туалети за хатками та у садочках ніхто чомусь не говорить.
Читайте також: Згадати Все. Табу та заборони в Союзі
У музеях народної архітектури та побуту туалетів нема, а до кінця 19 століття поняття "гігієна" не існувало взагалі. До цього люди вірили у те, що хвороби бувають від гріхів та неправильного життя. Проте навіть сьогодні є багато тих, хто у це вірить.
Наприкінці 19 століття в Європі, у тому числі на території сучасної України, відбувається так звана гігієнічна революція. Тоді вчені з’ясували, що хвороби викликають бактерії та мікроби. Тому треба змінювати постіль, спідню білизну, доглядати за тілом і волоссям.
Після того у містах з’являються водогони, каналізації, системи очищення води й взагалі уявлення про гігієну. Але перш, ніж звичні нам нині гігієнічні процедури стали нормою, їм довелося пройти тернистий шлях тривалістю в півстоліття.
Українські гігієністи тоді у 20-30-х роках жартували, що взагалі багато людей миються тільки двічі у своєму житті – після народження і після смерті. Чистити зуби зранку та ввечері? Таке годі було собі уявити. По-перше, навіщо? А по-друге, чим? Зуби, звісно, ніхто не чистив. У кращому випадку содою чистили, якщо кудись йшли,
– пригадав перекладач Олекса Негребецький.
Проте згодом у радянському союзі спеціально створили орган – Санпросвет. Він відповідав за те, як правильно чистити зуби та підстригати нігті. Це була агітаційна структура, яка повинна була поширювати інформацію про гігієну серед людей, які слабо вірили у неї.
Правду-матку в маси несли за допомогою плакатів, вистав і мультфільмів. Ні, люди-то, може, б і раді були добре пахнути й митися щодня. Питання – де? Часто навіть у великих містах єдиним джерелом води була колонка у дворі. А дерев’яний туалет – норма аж до 60-х. Туалети навіть у 40-х, 50-х і аж до 60-х років переважно знаходились у дворах будинків.
Це були такі невеличкі кабіни, на яких було на писано "Только для жителей дома". Жителів було багато, а домів мало. Кілька квадратних метрів на людину – жодною гігієною тут, звісно, й не пахло.
Де доводилося митися українцям – дивіться у програмі.