Журналісти, яких з нами уже немає

Ігор Александров, загинув 7 липня 2001 року

Ігор Александров — працював телеведучим та головним редактором місцевої телерадіокомпанії у Слов’янську, Донецької області. Александров — автор серії телепередач "Без ретуші", в якій йшлося про зв’язки місцевого криміналу з правоохоронцями. Аби зупинити критичні виступи Александрова по телебаченню, донецькі бізнесмени та влада, наприкінці 90-х розв'язали кампанію цькування журналіста. Так, за вироком суду Александрову було заборонено займатися журналістською діяльністю впродовж 5 років і накладено штраф розміром 2500 гривень за наклеп. Згодом вердикт було скасовано судом вищої інстанції.

Влітку 2001 року, у будівлі місцевої телекомпанії міста Слов‘янська, яку журналіст очолював, невідомі нападники бейсбольними битами завдали Александрову смертельних поранень. Слов’янський журналіст помер через кілька днів в лікарні, не приходячи до тями. Перед загибеллю він готував до ефіру матеріал про зв'язки керівництва Донецької області із криміналітетом. Головою Донецької обласної державної адміністрації в той час (1997–2002) був Віктор Янукович.

Сергій Сухобок, загинув 13 квітня 2015 року

Сухобок працював журналістом з 1998 року. Починав оглядачем тижневика "Діловий Донбас" (сам журналіст родом з Донецька). З 2000 по 2001 рік був одним із засновників і менеджерів, а також заступником головного редактора інтернет-видання ProUA. З 2001 по 2009 — один із засновників і менеджерів, спів-редактор інтернет-видання "Обком". Останнім часом працював фрілансером.

Сухобок деякий час проживав на дачі у свого товариша. Останні декілька місяців конфліктував зі своїми сусідами. У ніч з 12 на 13 квітня 2015 року двоє чоловіків у нетверезому стані прийшли до помешкання журналіста. Між Сухобоком та незваними гостями почалася сварка, що невдовзі переросла у бійку.

Про вбивство стало відомо 15 квітня 2015 року.

Олександр Кривенко, загинув 9 квітня 2003 року

Кривенка журналісти називали редактором від Бога. У свої 30 він став метром української журналістики. Олександр був головним редактором популярного наприкінці 80-х на початку 90-х років часопису "Пост-Поступ".

Згодом було телебачення, зокрема 1+1, заснування журналу "ПІК" та створення "Громадського радіо".

Олександр Кривенко загинув в автомобільній аварії, повертаючись після поминок за загиблим попереднього дня в Іраку відомим українським телеоператором Тарасом Процюком.

Тарас Процюк, загинув 8 квітня 2003 року

Уродженець Івано-Франківська Тарас Процюк – український телевізійний оператор, журналіст.

На початку 1990-х деякий час працював відеоператором на американську телекомпанію CNN та британську Sky News.

Із середини 90-х і до загибелі — відеооператор британського міжнародного інформаційного агентства Reuters, приквартирований до українського бюро в Києві.

Тарас Процюк знімав на відео розстріл "Білого дому" в Москів, військові конфлікти у Нагірному Карабасі, Придністров'ї, Чечні), на теренах колишньої Югославії, Близькому Сході, Афганістані. Активно висвітлював в Україні громадянську акцію "Україна без Кучми". Процюк надавав свої відеоматеріали українським телеканалам, які через цензуру не могли знімати резонансні події.

Українець знімав бойові дії в США з балкону готелю-хмарочосу "Палестина", коли в нього вистрілив американський танк. Троє журналістів були поранені, Тарас Процюк та іспанський оператор Хосе Коусо загинули.

В’ячеслав Веремій, 19 лютого 2014 року

Веремій був провідним журналістом газети "Вести". У своїх публікаціях висвітлював гострі соціальні теми, проводив розслідування, писав репортажі щодо Євромайдану та Євроінгерації.

У ніч проти 19 лютого В'ячеслав з колегою поверталися з роботи на таксі. Дорогою він помітив озброєних "тітушок" та намагався їх сфотографувати з машини. Озброєні люди почали розгойдувати авто, витягли водія й пасажирів і почали їх бити. Двоє людей отримали травми — журналіст помер у лікарні швидкої допомоги від вогнепального поранення.

Георгій Гонгадзе, загинув 17 вересня 2000 року

Гонгадзе — український опозиційний журналіст, відомий своїми критичними антивладними виступами. Засновник та перший головний редактор "Української правди". Серед багатьох перших матеріалів в інтернет-виданні публікувалися матеріали щодо Леоніда Кучми та його оточення.

16 вересня 2000 року опозиційний журналіст був викрадений по дорозі додому. 2 листопада в лісі біля Таращі було знайдено обезголовлений труп. Дружина і друзі впізнали у ньому Георгія.

Силові структури мали безпосереднє відношення до зникнення Георгія Гонгадзе, намагалися всіляко заплутати хід розслідування, слідство спеціально затягували.

Зникнення та вбивство Гонгадзе викликало великий резонанс в Україні та світі. За найпоширенішою версією, до вбивства журналіста причетні високопосадовці, наближені до Леоніда Кучми, який особисто віддавав накази стосовно викрадення Гонгадзе.

Лише після 16 років, а саме 22 березня 2016 року, тіло Георгія Гонгадзе поховали у дворі церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві після проведення траурної церемонії.

Вічна пам'ять...