Путін готував заміну Шойгу, ще коли Пригожин кричав з фронту "Де снаряди?". Перестановки в Кремлі зачепили також Патрушева та можуть зачепити Герасимова. Про це в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу сказав радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк – читайте деталі далі у матеріалі.

Ми бачимо, як економіст стає міністром оборони, і якщо раніше кожний третій рубль йшов на війну Росії з Україною, то тепер, на мою думку, це означає, що кожен перший і наступний рубль буде йти на війну з Україною, а значить, економіка Росії дорівнює економіці міністерства оборони.

Бєлоусову, який став очільником міністерства оборони, занадто багато дають авансів. Однак це звичайний, банальний помічник Путіна, не більше. Путін прибрав потенційну змову генералів, за якою міг стояти, наприклад, той же Шойгу разом з Патрушевим. Путін прибрав "Політбюро 2.0.".

Він сказав, що він авторитарий, класичний диктатор. Ще однією складовою є бажання зменшити індекс корупції в мінобороні, де 50% йшли в кишені Шойгу, інші 50% йшли на фінансування якихось дивних ініціативних програм. Потоки грошей, які будуть в мілітарній складовій економіки, будуть величезними.

На одному потоці "буде сидіти" довірена особа Бєлоусов, тобто ВПК, а на іншому "буде сидіти" Денис Мантуров, це соціальні програми. Бюджет буде розділений: половина на війну, половина на соціальні програми, щоб утримувати Росію. Росія не буде будувати високотехнологічну мілітарну економіку.

Для цього немає інтелекту, ресурсів, технологій. Вкрасти сьогодні військові технології їм ніхто не дасть. Вони заявляли, що в них є гіперзвук, надзвук, "Циркони" і т.д. З'ясували, що це фікція в вигляді мультиплікаційних фільмів.

Росіяни йтимуть по маршруту накопичення великої кількості старого апдейтованого ресурсу, який вони будуть пробувати витягнути з країн, таких,як Північна Корея, Африканські країни, куди раніше продавали радянську зброю.

Замість Сєргєя Шойгу міністром оборони Росії став економіст Андрєй Бєлоусов. Ніхто не знає, чи справді він був ефективним, працюючи в міністерстві економіки. Також, кажуть, що зараз перевага в тому, що поки відбуваються ці перестановки, Міністерство оборони фактично нічим не займається. Крім цього, цілком ймовірно, що Бєлоусов приведе нових людей, тому зараз всі просто сидять і чекають, що буде далі.

А кого приведе Бєлоусов? Потрібна команда для величезного міністерства, яка знає, що таке війна під час війни. Це ж зовсім не ті люди, з якими спілкується Бєлоусов. Це треба розуміти. Ви абсолютно праві, що реформа міністерства оборони займе певний час.

Конфліктність Бєлоусова із залишками команди Шойгу, безумовно, буде, як і конфлікт з іншими кланами, групами, які були інтегровані через тих чи інших заступників Шойгу в розробки, схеми. Тому проблеми будуть. Але я не думаю, що якщо поміняли Шойгу на Бєлоусова, то завтра все буде зовсім інакше.

  • По-перше, ми все-таки говоримо про війну.
  • По-друге – про військові планування, а Бєлоусов взагалі не має ніякого стосунку до військового планування, стратегії, тактики й так далі.
  • По-третє – військове виробництво, яке сьогодні є у Росії.

Чи можна його суттєво наростити? Ні. Тому що для цього потрібно багато комплектуючих, які треба звідкись брати. Чому Путін поїхав у турне до Китаю? Щось презентувати й разом з тим домовитися про постачання додаткового комплектовання, щоб можна було збільшити примітивні військові виробництва.

Там є багато питань, які не можна вирішити за кілька тижнів. Ми починали з постачання зброї в Україну зі складів, наприклад, у Німеччині. Це щонайменше займає три – п'ять тижнів, тому що є певна специфіка, треба домовитись, що ми забираємо, це все прописати у відповідних документах.

Далі налагодження логістики, щоб спочатку до одного аеродрому, потім до іншого, потім автомобілями. Це одне маленьке завдання займає великий час. У Росії це виглядає трохи інакше.

На мій погляд, є два головних завдання для Бєлоусова на посаді.

  • Перше – це індекс корупції, який має зменшитися. Тобто генералів-доларових мультимільйонерів у Росії має бути менше. Так здається Путіну, але це неможливо.
  • А друге – убезпечити Путіна від змови генералів. Про що саме я тут говорю. Шойгу був настільки нікчемний, що коли почався заколот вагнерівців, Путін дещо зрозумів.

Безумовно, він спочатку втік, сховався, але тоді усвідомив, що Шойгу настільки непопулярний серед армійців, що не зможе забезпечити військовий захист Путіна, якщо виникнуть подібні замахи.

Щобільше, він усвідомив, що генерали, якщо розумітимуть, що все йде дуже фатально у цій війні й погано для них закінчиться, можуть просто домовитись і виставити неформальні претензії Путіну. Він, звісно, цього не хоче.

Це вже не може компенсувати Росгвардія, хоч туди відправили важку техніку, артилерію, вони отримали вже 120 танків. Ця Росгвардія, фактично, внутрішні війська. Але Путін розуміє, що вони не зможуть компенсувати агресію армії, яка матиме досвід війни.

Вона вмітиме планувати операції військового рівня на території Росії, а головне – матиме питання до Путіна. Щоб себе від цього всього убезпечити, він хоче взяти під контроль можливість фінансування армії, тобто створити певну залежність генералів від Бєлоусова, щоб вони все отримували через нього.

Така тактика Путіна, і вона зрозуміла. Чи тепер міністерство оборони виглядатиме ефективніше? Сумніваюся. Сьогодні ХХІ століття, 2024 рік, а ми говоримо про економіку Росії, де всі ці "бєлоусови" працюють з Путіним вже 30 років.

Ми говоримо про те, що ця економіка значно слабша, ніж у 2003, 2004, 2005 роках. Вона не є конкурентною, вона ще більше відстала у технологічному сенсі, вона ресурсно залежна. Тобто це не інноваційна, а ресурсна, максимально примітивна економіка.

Бєлоусов у ній працює вже 30 років. Виходить, що людина, яка не мала результатів 30 років, раптом прийде до міноборони й виглядатиме ефективно? До речі, свого часу Бєлоусов виконував функції прем'єр-міністра Росії. Теж не забуваємо про це.

Тобто, ви маєте конкретну людину з конкретним бекграундом, де немає жодних успіхів, чиновника, який ніколи не вважався креатором-економістом чи креатором-логістом-економістом. А тут всі кажуть, що зараз ми нібито побачимо іншу економіку в міноборони.

Ви згадали про Пригожина, який колись кричав: "Шойгу, Герасимов, гдє боєприпаси?" Що з Шойгу, ми вже знаємо, а Герасимова поки не міняють. Втім поговорюють, що він також переживає за свій стілець.

Ну якраз тоді, коли були сказані ці фрази Пригожина, було зрозуміло, що з Шойгу вже все і він "піде на вихід". Питання було лише в тому, як Путін це реалізує. Він знайшов максимально жорсткий сценарій. Просто не всі це усвідомлять.

На мій погляд, основний удар був по Ніколаю Патрушеву (колишній глава радбезу Росії – 24 Канал), а не по Шойгу. Просто Шойгу вже був настільки "нульовий", що він зробив таку заміну. Але для Путіна було головним прибрати Патрушева, який, на мій погляд, вже домінував.

Тобто Путін став його тінню, а не навпаки.

Щодо Герасимова – це складніше питання, тому що Шойгу ніколи не був справді потрібен. Це не людина, яка має певні компетенції, він завжди при комусь. 18 років у міністерстві надзвичайних ситуацій. Там він робив шашлики для Єльцина і організовував пікніки.

І так само 12 років у міноборони пікніки для Путіна, коли вони жили в Алтайському краї у палаці. Шойгу – це ні про що. Це ніхто з огляду на компетенції. Герасимов – зовсім інша історія. Герасимов – це компетенції.

Це практично єдина людина, яка планує війну та розуміє її в стратегічному сенсі цього слова. Мені здається, що схожих з ним за рівнем розуміння, що таке війна – взагалі немає. Наскільки він ефективний в цьому розумінні – це вже інше питання. Але в нього є підручники, книги про війну.

Він є автором концепції гібридної війни, яку сьогодні активно використовує Росія. Він дуже авторитетний саме у військовому середовищі. Зрозуміло, що, усуваючи Герасимова, Путін ізолюється від еліти армії. Зараз вони принизили Герасимова.

Вони обклали його великою кількістю людей, які контролюють будь-які його дії. Пригадуєте, у Олександра Солженіцина є книжка "У колі першому". Там розповідається, як розроблялась техніка, як брали з ГУЛАГу інженерів, і вони працювали в бараках, напрацьовуючи певну зброю.

Мені здається, так само зараз працює Герасимов. Навколо нього є інші люди, які контролюють кожний його крок. Відповідно Герасимов перебуває у певному, психоемоційному стані. Але він є авторитетним. Він є людиною, яка розуміється на стратегії довгої війни.

Останнім часом дедалі більше говорять про те, що Путін намагається наслідувати Сталіна. Наприклад, він максимально відмежувався від своїх "друзів". А тепер почав зустрічатися з новообраним Кабміном вночі, посеред ночі всіх збирати.

Це трохи анекдотично шукати такі аналогії, тому що Путін реалізує не концепцію сталінізму, а своє уявлення про неї. Це зовсім різні речі. Психологічно це не так виглядає. Путін копіює розуміння того, що таке сталінізм, що таке авторитарна вертикаль. Не більше, але й не менше.

Чи вдасться йому це зробити? Ні, не вдасться, тому що зовсім інший рівень у його внутрішнього его. Сталін і Путін непорівнювані, тому що Путін це карикатурний, анекдотичний персонаж щодо Сталіна. Сталін був абсолютно заточеною на маніакальні дії людиною. Так було від самого початку.

Натомість Путін довгий час "маскувався", вдавав, що розуміє, що таке життя у ХХ – ХХІ століттях. Він навіть шукав можливості реалізувати своє ліберальне бачення того, як має розвиватись Росія. Пам'ятаєте, на посади в міністерстві він призначав людей, які вважались технократами, лібералами.

Сталін відразу всіх нищив. Він одразу заявив про себе, як про людину, яка буде всіх пожирати. Путін став таким у карикатурному вигляді трошки пізніше. Це зовсім різні люди. Путін є Путін. В історії він виглядатиме так само, як сьогодні поводиться.

Тобто як кривавий, абсолютно усвідомлений в своїх злочинних діях диктатор. Сталін був диктатором іншого типу. В історії вони двоє займатимуть чорні сторінки, але з іншими анотаціями. Нам не треба шукати аналогії Путін – Сталін, а треба розуміти, що зробити з сучасною Росію.

Що зробити, щоб вона не перетворилась в країну, яка матиме не 8,7% ВВП на війну, а, наприклад, 25%. Адже тоді війна буде значно більше масштабована на території Європи. Це щонайменше. Бо, я вважаю, що Путін захоче втрутитись у країни Африканського континенту, Латинської Америки, Близького Сходу.

Мені здається, це очевидно. Бо країна, яка не здатна жити поза війною, не може ввести війну тільки в Україні.

Я не люблю конспірологію, але чи побачили ви у спробі замаху на Роберта Фіцо моменти, які вказують на російський слід. Адже росіяни наввипередки намагалися показувати пальцем на Україну.

Найперше дочекаємось висновків слідчих груп, тому що там уже є розбіжності між словацькими спецслужбами й Міністерством внутрішніх справ Словаччини. Вони дають різні оцінки тому, що це за теракт, який стосунок має Юрай Цінтула до ультраправих чи до радикальних організацій.

Тому треба дочекатись якихось висновків, які будуть чітко зафіксованими. Але що можна точно сказати? Найперше, це не має ніякого відношення до України. Безумовно. Всі заяви, які ми чуємо від Росії – це заяви неадекватних людей, які це ще раз підкреслюють. Це важливо усвідомити в Європі.

Росіяни вже намагалися прив'язати до нас теракт у "Крокус Сіті" – це нонсенс, адже паралельно вони заарештовували громадян своєї ж країни. Вони намагалися пов'язати нас до знищення керованою авіаційною бомбою під'їзда в Бєлгороді. Це виглядало просто як абсолютний абсурд.

Сьогодні вони знову пробують робити ці заяви. Тому треба, щоб наші партнери, зокрема у Словаччині, усвідомили, що якщо ти не розумієш природу російського режиму, то просто не зможеш існувати у межах свого бачення розвитку світу, територій, тому що Росія завжди втручатиметься у національні інтереси.

Також дуже важливо, що війна й зацікавленість Росії в хаотизації відносин у Європі призведуть до суттєвого зростання терактів, диверсій і так далі. У більшості випадків за цим стоятимуть російські гроші.

Але через пониження відчуття, що законність має працювати, буде також багато хаотичних терактів, диверсій. Адже Росія зараз вбиває міжнародне право, міжнародні правила. Це очевидні речі.