Робоча розмова Порошенка та Баррозу несподівано завершилася спробою створення нового формату політичного діалогу з метою розв’язати низку економічних питань і вирішити проблему з безпекою в регіоні. Усі сторони зацікавлені в цьому. У Росії вимальовується колючий зашморг від санкцій, європейці просто не хочуть втрачати гроші, а для нас — це питання життя або смерті наших солдат.
Подібний формат зустрічі, ще до підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, пропонував Путін. У своїх публічних заявах він говорив, що Україні слід узгодити Угоду "про Асоціацію з ЄС" саме з Москвою. Інакше, європейські товари через Україну підуть на ринок Митного союзу, а це шкідливо для його економіки.
Таку ж мантру, слово в слово, нещодавно повторив, менш дипломатичний, ніж Путін, Олександр Лукашенко, коли коментував майбутню зустріч у Мінську.
Білоруський глава держави чітко сказав: "ми боїмося європейських товарів". А воно й не дивно. Поряд з відносно дешевими європейськими товарами в Росію, Білорусь і Кахастан, без сумніву, потрапляли і європейські звички, блага, величезне різноманіття, якого не бачили у посткомуністичних країнах. Україна і досі спроможна відкрити двері в Європу не лише собі.
Але "русский мир" Путіна не бачить в загрозах нових можливостей. Російська пропагандистська машина працює чітко на розмежування росіян і європейців. Якщо Петро І пробивав вікно в Європу, то Путін намагається його закласти цеглою для простого люду, аби той не бачив всіх благ європейської цивілізації.
Втім поривання Кремля — швидко розділити Україну після Майдану по Дніпру завершуються поразками. Анексія Криму має і зворотній характер. Усі хитромудрі стратегії та провокації не спрацьовують на суспільство, де люди вже скріплені кров’ю. І воювати відкрито проти такої країни немає сенсу.
Путін добре розуміє, що відкрита повномасштабна війна проти України не завершиться успіхом. Втягнута у партизанську війну, російська армія розгубить всю військову міць і втратить мільярди доларів.
Саме тому у Кремлі обрали тактику гібридної війни, коли можна досягати політичних цілей військовими методами, але за менші кошти. Проте навіть це погано вдається Путіну. Україна стоїть.
Угода про європейську безпеку
За нинішніх умов Путін, нагло порушуючи міжнародне право, ніби каже Західному світу: "Я хочу, щоб Росію поважали і боялись, як колись СРСР".
Навряд чи Путін вважає, що може тягатись з НАТО по озброєнню чи технологіях. Західний світ на кілька десятків років випередив Росію. Для Росії стратегічно важливо окреслити свій пояс безпеки, більше того, Путін хоче, аби цей пояс безпеки: Придністров’я-Крим-Каспійське Море, було неофіційно визнано світовим співтоваристовом, як недоторкана зона Євразійського союзу.
Одним з можливих варіантів закріплення подібного стану речей буде розробка і напрацювання документу з умовною назвою "Про безпеку в Європі". А перші домовленості на Мінському саміті можуть стати спусковим гачком для запуску діалогу.
Знайти вигідний формат для України у ситуації, що склалась, є найскладнішим питанням. Вагома частина населення негативно ставиться до вступу у Північно-атлантичний альянс, а це загрожує ескалацією соціальної напруженності. Україну знову будуть схиляти до підписання чергового меморандуму.
Спочатку безпека — потім економіка
Говорити про економіку неможливо, коли на частині території йдуть бойові дії. Зокрема, представник Адміністрації Президента України, наголосив, що жодні економічні та енергетичні питання не можуть обговорюватися без зупинення агресії на Донбасі. Таку позицію можна вважати офіційною.
Натомість, тут напрошується російський афоризм "война войной, а обед по расписанию". Арсеній Яценюк сказав, що Україна не зможе обійтися без російського газу, а тому держава мусить закупити, як мінімум, 5 млрд куб.
Крім того у Путіна з’являється шанс обговити санкції з комісарами ЄС. Європейці готові скасувати санкції, якщо побачать реальні кроки з боку Росії щодо деескалації конфлікту в Україні.
Порошенко vs Путін
Не секрет, що перед безпосередньою участю у дипломатичній зустрічі, сторони намагаються посилити власні переговорні позиції. Однією з цілей насильного введення російської "гуманітарки" в Україну було надання Путіну приводу говорити про припинення бойових дій. Також треба додати, що російське керівництво сподівається, що українські силовики почнуть знищувати конвой, і тоді весь імідж Порошенка, як ліберального політика, розвіється.
У той же час, для Порошенка успіхи в АТО є важливим фактором посилення власної переговорної позиції. Найвдалішим сценарієм для переговорів у Мінську було б звільнення Луганська або Донецька від сепаратистів. Цей крок здатний обмежити російську сторону у спекулюванні назвами "ЛНР" та "ДНР".
У будь-якому важкому конфлікті треба шукати неординарних рішень, тому навіть якщо зустріч у Мінську матиме одноразовий формат, вона може стати відправною точкою для подальшого пошуку синхронізації інтересів між державами з протилежним розумінням "війни і миру" та "добра і зла".
Дмитро Бобрицький