100 хвилин пам'яті. Дмитро Максимов

Дар'я каже, що не була особисто знайома з Героєм, але вважає його одним з найкращих синів України.

Ти спортсмен, ти писав вірші, писав музику, призер Паралімпійських ігор. Але все це не важливо, в тебе могло бути блискавичне майбутнє. Але ти був там. Напевно ти просто не міг інакше. Хлопці розповідали, що коли полетіла граната і всі стали прикриватися щитами, ти кинувся до поранених, аби їх врятувати, але сам не врятувався,
— каже Дар'я.

Вона впевнена, що Дмитро зробив цей вчинок не заради подяки, а тому що інакше вчинити не міг.