10 фактів про Нобелівську премію

Родичі навіть намагались оскаржити заповіт. Тому перше присудження премії, що носить ім'я винахідника динаміту, відбулося лише 1901 року - тільки через п'ять років після смерті Нобеля.

2. Висувати кандидатом на присудження премії можна лише живу людину. Однак двічі в історії вона була присудження посмертно - Нобелівська премія миру 1961 року шведу Дагу Хаммаршелду та з літератури 1931 року також шведу Ерику Акселю Карлфельдту.

Обох номінували на премію ще за життя, однак на момент оголошення імен лауреатів були вже небіжчиками. 1974 року премію померлим вирішили більше не видавати.

Однак 2011 року Нобелівську премію знову отримав небіжчик. Коли Нобелівський комітет оголошував ім'я американця Ральфа Стайнмана, номінованого на премію з медицини, ще не було відомо, що за три дні до церемонії він помер. Його премію отримали спадкоємці.

Декількох українців та вихідців з України було номіновано на здобуття Нобелівської премії, але з різних причин нагороду вони не одержали. Кандидатуру поета Василя Стуса висунув нобелівський лауреат Генріх Белль. Того ж року Стус згинув у таборі для політв'язнів, тому його кандидатуру не було розглянуто.

3. Четверо науковців виявилися двічі лауреатами Нобелівської премії. Американський фізик Джон Бардін отримав її у 1956 році за винахід транзистора і вдруге у 1972-му за розробку теорії надпровідності - властивості деяких твердих тіл пропускати електричний струм без опору.

Англійцю Фредерику Сенгеру двічі присуджували Нобелівську премію з хімії - у 1958-му за встановлення структури інсуліну та у 1980-му за фундаментальні дослідження біохімічних властивостей нуклеїнових кислот, зокрема рекомбінантних ДНК.

Дві премії у дещо незвичній комбінації отримав американський хімік Лайнус Карл Полінг - у 1954 році з хімії, а 1962-го - премію миру. Він був активним противником проведення випробувань ядерної зброї.

4. Найвідоміша двічі премійована жінка-лауреатка це, звісно ж, Марія Кюрі, що мала польсько-французьке походження.

У 1903 році вона отримала Нобелівську премію з фізики за дослідження явища радіації, а у 1911-му - з хімії за відкриття елементів радію та полонію.

5. Загалом 44 рази Нобелівську премію отримували жінки, причому лише 16 разів - за досягнення у галузі однієї з трьох природничих дисциплін. Це лише 3 %. Дві жінки отримали премії з фізики, чотири - з хімії та 10 - з медицини.

6. Лауреати Нобелівської премії миру Лє Дих Тхо та з літератури Жан-Поль Сартр відмовилися прийняти нагороди.

Французький філософ і письменник Сартр взагалі відмовився від будь-яких офіційних відзнак, а в'єтнамський політик Лє Дих Тхо 1973 року мотивував свою відмову тим, що на його батьківщині триває громадянська війна.

7. У часи фашизму німецьким науковцям заборонили приймати цю нагороду. У результаті без Нобелівської премії залишилися у 1938 та 1939 роках хіміки Рихард Кун та Адольф Бутенандт, а також Ґергард Домаґк - лауреат Нобелівської премії з медицини 1939 року. Після завершення Другої світової війни вони все ж таки отримали дипломи та медалі, але не фінансову частину нагороди.

8. За статистикою, найбільше Нобелівських премій з фізики, хімії та медицини дісталося американцям - 43 %.

На другому місці з фізики та хімії - німці, на третьому - англійці. Що стосується медицини, то тут рейтинг зворотній. На четвертому місці - французи.

9. Найчастіше лауреатами Нобелівської премії ставали люди, котрі народилися 21 травня та 28 лютого. Середній вік нагороджених Нобелівською премією в усіх шести номінаціях - 59 років. Дещо молодші лауреати премій з природничих дисциплін: серед хіміків та фізиків це 57 років, з медицини - 55.

10. Наймолодшим науковцем, який отримав премію, став 25-літній фізик Вільям Лоуренс Брегг у 1915 році. А найстаршим у 2002 році також американський 88-річний фізик Раймонд Девіс-молодший.