Дмитра Фірташа нині переслідує американська Феміда, але чомусь не мають претензій наші правоохоронні органи. Згадаймо хоча б історію із Запорізьким титано-магнієвим заводом. Погралися у приватизацію, спокусившись на фірташівські обіцянки щодо інвестицій. А як вам прекрасна історія про 5-мільярдний борг Одеського припортового заводу перед Фірташем за надкоштовний газ і плюс зверху пеня в півтора мільярда?
Якщо не пам'ятаєте всієї фабули, коротко нагадаю. Ще в часи тодішньої злочинної влади компанії Фірташа фактично отримали монополію на постачання газу до Одеського припортового заводу. (До якої теж багато питань, але ж як вирішувалися справи на мільйони в уряді Януковича – нагадувати, напевне, не варто).
Читайте також: Три роки Порошенка: крики "ганьба" й пусті обіцянки
У 2013 році "Остхем" Фірташа домовились із російським "Газпромом" за небачену знижку на блакитне паливо – з 430 доларів за тисячу кубів ціну скинули аж до 250. Але ж менеджери олігарха не розгубилися – і продовжували постачати газ на припортовий по повній вартості. Тобто по 430. Маржа тут виявилась шалена. Напостачали на майже 130 мільйонів доларів. Згодом ця сума почала зростати в геометричній прогресії. Бо ж пеня, лічильник і таке інше...
Одночасно варто, мабуть, загадати ще й про приватизаційні перипетії навколо ОПЗ. Тягнеться ця епопея з 2009 року. То його продають, то змінюють умови конкурсу. То геть скасовують результати. Потім покупців нема, бо ціна завищена. А зараз - ще й космічні борг перед Фірташем та компані.
Чи може бути цікавий Фірташу ОПЗ в якості власного активу? Враховуючи його монополію на хімічну промисловість країни та звичку колекціонувати державні хімпідприємства, це могло б стати вишенькою на торті в його корпорації "Остхем". Та повернемося до 7-мільярдних боргів ОПЗ перед олігархом. Те, що вони були створені штучно, видно неозброєним оком. Та от можна посперечатися: метою тої оборудки був банальний заробіток чи може реалізація відкатаної схеми?
Читайте також: Якби Тимошенко не підписала контракт, то й судитися з "Газпромом" не довелося б
Адже за своїми мільярдами "Остхем" пішов до Стокгольмського арбітражу та виграв цю справу. Зелене світло на стягнення грошей дав Южненський суд на Одещини. Банкрутство колись потужного підприємства стало очевидним. У Фонді держмайна трохи пожвавились та спромоглися відтягнути момент розплати, подавши до вищого спеціалізованого суду касацію. Але ж перед смертю не надихаєшся, чи може є ще варіанти?
Адже ж тим часом нагорі знову заспівали знайому пісню – не допустимо банкрутства, віддамо ОПЗ у хороші руки. Задорого. Очевидно, що для решти інвесторів із таким причепом як борг у 7 мільярдів – привабливість ОПЗ сумнівна. А у Фірташа на руках зараз всі козирі – віртуальний борг плюс рішення стокгольмського арбітражу. І в даному випадку ОПЗ цілком прогнозовано задарма може опинитися в його руках. А, враховуючи борги, може ще й держава за це зверху доплатить. Хоча поки офіційно на його придбання Group DF не зазіхав.
Читайте також: Чи варто Україні писати Путіну листи подяки?
Тут у мене виникає дежавю. Ось у випадку із ЗТМК. Контрольний пакет акцій віддали Фірташу в обмін на інвестиції та розвиток. Він формально ніби державу не обдурив – влив у завод 500 мільйонів гривень. Хоча згодом підконтрольний олігарху менеджмент ЗТМК цими ж грошима і розрахувався із боргами з компаніями з групи DF. Виходить, гроші переклали з однієї кишені до іншої, прихопивши заразом цілий завод. Не стверджуємо, а припускаємо – такий сценарій цілком може повторитись.
Ну що ж, говорили-балакали... Тепер чекатимемо звісток від Фонду держмайна та оголошення нових умов приватизації. І не забудьте запастися попкорном.