Там пострілом з пістолета був тяжко поранений місцевий активіст Олег Михайлик. Невідомі напали на Михайлика неподалік його будинку, що знаходиться лише в двохстах метрах від Одеського обласного управління поліції. Михайлику вистрілили з пістолета в груди, і він, переживши клінічну смерть, дивом, повернувся до життя. Активіст досі знаходиться в тяжкому стані, оскільки кулю з його тіла лікарі досі не змогли витягти через складність поранення.
Читайте також: Ціною дитячого життя: жахливі деталі страшних подій в українських таборах
А в день нападу, Олег з однодумцями брали участь в протесті проти забудови пляжу "Ланжерон". В скандальний спосіб отримавши земельну ділянку, там зводить будівлю місцевий одеський депутат Андрій Кисловський. Він входить до партії "Доверяй делам" одеського мера Геннадія Труханова.
Тому й не дивно, що у Кисловського немає проблем з місцевою владою. І з місцевою поліцією, яка в день протесту оточила будівлю і захищала її від громадських активістів. А через шість годин після акції, на Михайлика і було скоєно напад.
Олег Михайлик
І це був не перший випадок. На активіста нападали і раніше. Ось фото, після побиття Михайлика в 2013 році.
Побиття Олега Михайлика у 2013 році
Він має чимало ворогів серед місцевої так званої еліти. Бо багато років поспіль виступає проти незаконних забудов в історичних районах Одеси та проти корупції в одеській мерії. Активіст публічно вимагав покарання для одеського міського голови та відставки керівників правоохоронних органів в Одесі, як таких, які не можуть припинити бандитизм та розкрадання в місті. Але, оскільки попередні побиття не зупинили діяльність Михайлика, то напевне, замовники останнього нападу вирішили розібратись з активістом остаточно.
Напевне, вас не здивує, що поліція, знаючи історію попередніх випадків, ніяк не намагалася захистити активіста. Взагалі, одеська поліція, як ми знаємо, не надто любить місцевих патріотів і небайдужих громадян. І її мало цікавить їхня безпека і напади на них.
Бо випадок з Михайликом – один із багатьох, адже раніше невідомі тричі коїли замахи на одеського активіста Сергія Стерненка. Коли Стерненко після другого випадку попросив державну охорону, йому відмовили. Відтак, він був змушений сам дбати про власну безпеку, тому під час третього випадку просто вбив нападника.
Інший приклад – напад на координатора одеського "Автомайдану" Віталія Устименка, якого серед білого дня поранили ножем. І хоча нападники добре відмітились на кількох камерах відеоспостереження, їх до останнього дня поліція не могла спіймати чи то й не дуже хотіла. І тільки днями за словами радника міністра Авакова Зоряна Шкіряка, поліція затримала нападників на Устименка.
Віталій Устименко
Але чи є затримані справжніми нападниками, суспільству ще й доведеться самому перевіряти. Бо, навіть коли поліція когось затримує, вірити їй не завжди можна. Нагадаю, коли раніше був скоєний напад на херсонську активістку і працівницю мерії Катерину Гандзюк, поліція спочатку схопила невинну людину, яку намагалася видати за нападника і відзвітуватися про розкриття злочину. І тільки активна робота журналістів довела, що затриманий має стовідсоткове алібі і через деякий час, правоохоронці його, вибачившись, відпустили.
Катерина Гандзюк
В історії з нападом на Олега Михайлика ця ситуація теж може повторитись. Адже через резонанс, поліція нарешті почала діяти. І днями правоохоронці відрапортували про затримання трьох можливих нападників на активіста.
Напади на журналістів чи громадських активістів в Одесі
Тільки от виявилося, що всі троє пов’язані зовсім не із забудовниками чи з місцевими господарями життя. А є дрібними злодіями з місцевого вокзалу. Вони, звісно, теж могли б бути виконавцями нападу, тільки ось одна деталь: той з трьох затриманих, кого поліція підозрює у стрілянині в активіста є інвалідом першої групи і ледь пересувається. Тому, не виключено, що одеська поліція могла в кращих херсонських традиціях схопити не ту людину, і спробувати зробити її цапом-відбувайлом.
І все заради одного, щоб не дай Боже ніхто не дізнався не те що про справжніх виконавців, а головне – хто ж насправді є замовником всіх цих звірячих атак на громадських активістів. Бо, коли йдеться про замовників, всі сліди і нитки тягнуться на гору. У високі кабінети місцевих керівників в Одесі, Харкові, Херсоні, Миколаєві, Кривому Розі та Запоріжжі. Саме в цих містах сталося найбільше нападів на небайдужих громадян.
Саме тамтешнім керівникам президент Порошенко та його оточення дали неформальний дозвіл робити все що заманеться в обмін на підтримку на виборах. І до цих виборів громадянам легше точно не стане. А якщо ми мовчатимемо, пограбування міст і безкарність можновладців триватиме. То ж бережіть себе і не мовчіть.