Алжирська революція – мирна демонстрація, яка переросла у криваву війну

Ця революція - вирок для четвертої французької республіки і новий, але кривавий шлях для мешканців колишньої французької колонії.

Французька колонія

Алжир перебував під владою Франції з 1834 року. До кінця Другої світової війни і на хвилі деколонізації в країні почав набирати обертів рух за незалежність. Корінні жителі Алжиру були фактично позбавлені багатьох елементарних прав людини. Алжирцям заборонялося створювати власні політичні партії, більше 75% населення були неписьменними.

Нащадки французьких колоністів, які народилися на території Алжиру, вважали себе повноправними власниками цих земель. До алжирців ставилися зневажливо, і використовували виключно для важких робіт.

Початок демонстрацій

У травні 1945 корінне населення Алжиру вийшло на мирну демонстрацію з вимогами про лібералізацію. Однак мирну ходу переросло в масові заворушення після того, як французький поліцейський застрелив одного з учасників. Алжирці вбили більше сотні французів, п'є - нуар (саме так називали французьких алжирців) відповіли терором. У найближчі кілька днів було звірячому вбито, за різними даними, від декількох тисяч до декількох десятків тисяч алжирців. Мішенню месників, в основному, ставали жінки і немовлята.

Формування повстанського руху

За два роки після бійні в Алжирі формувалося повстанський рух, що виступило проти колоністів - Фронт національного звільнення . До 1954 року алжирці озброювалися і вчилися воювати. Перший збройний виступ, який фактично і почав війну алжирців за незалежність, відбувся 1 листопада 1954 .

Початок збройного повстання алжирців

Перші акції повстанців були нечисленними, але дуже жорстокими. Бійці нападали на мирних колоністів і вбивали їх. Французи у відповідь проводили аналогічні каральні операції, тільки масштаб був в рази більше. До 1957 року жертвами конфлікту стали десятки тисяч людей. Французи тиснули повстанців кількістю і підготовкою, заколотники протистояли раптовістю і жорстокістю.

Криваві теракти у великих містах

З 1956 року конфлікт переріс у фазу міського тероризму. Алжирці здійснювали криваві теракти у великих містах. Гинули сотні мирних людей. Проти заколотників стали використовувати елітні підрозділи парашутистів і французького спецназу. Завдяки їм до кінця 1958 повстанці втратили більше половини своїх бійців і командирів.

Проблеми на континентальній Франції

На континенті алжирська війна приносила все більше проблем Франції. Проти війни було суспільство, до того ж , інші французькі колонії стали отримувати незалежність, що робило саму ідею війни за Алжир безпідставною. У самій колонії проти центральної влади стали все активніше виступати колоністи, які вважали, що Париж навмисне затягує війну.

У 1958 році до влади прийшов легендарний Шарль де Голль. Алжирські генерали покладає на неї великі надії, сподіваючись, що Де Голль завершив війну.

Заява де Голля

Розгорнувши проти повстанців масштабні бойові дії і майже знищивши їх, генерал в 1959 році оголосив - Алжир буде незалежним.

Звичайно, що такі заяви дико розгнівали п'є - нуар . Колоністи, які майже тримали перемогу в своїх руках, були змушені від неї відмовитися. Тому алжирські генерали повстали проти де Голля, створивши терористичну організацію ОАС . Тепер в Алжирі і в самій Франції почалася нова серія терору, але тепер уже французи вбивали французів.

Підписання угоди про незалежність

Завершилося все підписанням Евіанської угоди, згідно з якими Алжир отримав бажану незалежність. Відразу ж після проголошення незалежності залишки повстанців почався терор проти французького населення Алжиру. Через кілька днів жертвами погромів стали тисячі людей, більше мільйона були змушені евакуюватися до Європи.

Наслідки кривавої революції

Війна в Алжирі, зрештою, коштувала посади і самому де Голлю, але більшість французів не змогли пробачити йому втрату колоній. Жертвами боротьби за незалежність стали від 300 тисяч до 3 мільйонів людей.