Амбітна та наполеглива - такою згадують Гурченко близькі

Стати зіркою маленька Люся мріяла ще з дитинства. Тож закінчивши гімназію, Гурченко вирушила підкорювати російську столицю - подалась у Московський інститут театрального мистецтва, де конкурс складав 400 людей на місце. Щоправда, тут не все давалось легко та відразу. Акторка марно старалася позбавитися акценту.

Фільм "Карнавальна ніч" - став здійсненням мрії, одразу після прем’єри мила дівчинка Лєна та її пісня про 5 хвилин були у всіх на вустах. Ситуація змінилась з середини 50-х - зніматись не запрошували, акторка перебивалась скромними концертними залами та відповідними гонорарами. У час застою мовчало і рідне місто. Тільки наприкінці 90-х перші обличчя Харкова насмілилися протягнути руку підтримки та запросили Гурченко на день міста. Прима відповіла - образу пам’ятає.

“Вона дуже вразлива людина, з підворіття гавкнули, вона дуже вразлива, і сприйняла як образу, від імені міста, і коли я їй дзвонив, вона каже: 40 років Харків мені не дзвонив, коли було складно і важко”, - розповів друг Гурченко Костянтин Шеріц.

Горді за свою землячку харків’яни вирішили встановити акторці на 70-річний ювілей пам’ятник у центрі міста поблизу оперного театру. За півтора місяці ескіз був готовий, та побачити Гурченко у бронзі - так і не судилося.

“Ось вона перед фонтаном, ніби співає, а це вода, музика, шум, створює умовну музику - ось така ідея була, але різко все змінилося, на день міста хотіли відкрити і все відклали - і до сьогодні ми не встановили”, - каже скульптор Сейфаддин Гурбанов.

Тож покласти квіти до будь-якого пам’ятного знаку, присвяченого Людмилі Гурченко у її рідному місті, поки нема де.