- Які наслідки ймовірного референдуму 31 жовтня, де виставиться на глосування народу пропозиція щодо скасування конституційної реформи 2004 року?

- Реформа скасовується... Можна теретично піти на те, щоб скасувати її 226 голосами. Можна це зробити. Але вони не хочуть йти в такий спосіб. Як і не хочуть назбирати 300 голосів. Хочуть втілити в життя рішення через референдум, а не у Верховній Раді. "Дайош" значить виконання референдуму, і впроваджують або скасовують політреформу. Але в тій політреформі було 4 аспекти: один поганий, три добрих. Гаразд, два поганих, два добрих. Що з ними робити... Бо щодо місцевого самоврядування там були дуже непогані напрацювання, які були записані в Конституцію. Хай це там були перекинуті положення, нехай це не було підтримано законами і щодо адміністрування, в тому числі. Але, тим не менш вони були! То це один аспект питання...

Коли зрівняти парламентську і президентську форми, то звичайно для України є природнішою президентська форма правління. Тому що для всіх посттоталітарних країн, президентська форма правління є найоптимальнішою.

Але якщо це продовжити, то ми можемо стати Таджикістаном. Там 20 чи 18 років, я вже збився з рахунку, один і той же самий Президент. Був керівником партії, тоді став Президентом... Був Рахмонов, став Рахмон... А так, в принципі, змін не відбулося.

Але є така штука, яка шалено шкодить демократії. Коли спочатку була президентсько-парламентська республіка. Потім парламентсько-президентська. Тепер знову навпаки... Просто та значно природніша форма правління (президентсько-парламентська) для такої держави, як Україна, вже перетворилася на засіб тиску, на засіб формування тоталітарної моделі влади. Не доброї, не сильної, не, так би мовити, монопольної, а тоталітарної.

Тобто, після скасування реформи 2004 року, буде скасована і свобода преси. І це природньо, бо хто ж любить критику? Так? Це дискомфорт в роботі, проблеми з опозицією. А так опозиція буде така ж, як і в Росії, приблизно. Тобто, позапарламентська, і своя ручна парламентська опозиція. Ось це є проблема, коли в принципі, доброю ідеєю, викорситовуючи її, як бейсбольну біту, хочуть добрі справи робити. Бо бейсбольна біта це штука, якою грають в дуже цікаву гру, дуже видовищну, бейсбол називається. В нас ніхто не грає в бейсбол, але це один з найкупованіших зараз товарів. Це зрозуміло. Бо бейсболісти пришли до влади у нас зараз, любителі бейсболу, ну добре, бейсбольних біт... Може вони не знають, для чого вони там використовуються, по чомусь б'ють... Ми також по чомусь били в юності, і зараз воно, як антикваріат стоїть. Тому, в принципі, отут не можна використовувати президентьску владу ,як бейсбольну біту. На жаль, вона у нас завжди саме в такий спосіб і використовувалась.

Тобто Конституція( 1996 року), яка була виписана парламентом для того щоб він не був розпущеним дещо посилила президентську владу, більше, ніж потрібно, навіть, в президентсько-паралментській республіці. Тому , я "за" сильну президентську владу, але я проти повернення до тої реформи. Бо коли ми голосували "проти" політреформи, то ми говорили, що "треба голосувати зараз проти політреформи і не вводити її". Але в процесі спочатку доопрацювати Конституцію, не змінити її а доопрацювати і вивести чіткі правила гри. Ось це є президентська влада, це є виконавча влада, це є законодавча влада, це судова влада.

Тобто треба, щоб всі 4 форми влади були чітко виписані. І тоді було би нормально. Бо справді в Конституції часів Кучми влада Президента сильно гіпертрофована.


Ольга Кучер, Телеканал новин "24"