Бернхард Траутман – легенда “Манчестер Сіті”

Все, що робив Траутман, він робив на совість. Воював також. 18-річним хлопцем потрапивши на фронт, він був нагороджений п'ятьма медалями, в тому числі "залізним хрестом". Утік із радянського полону з-під Запоріжжя. На Західному фронті було не легше. Із тисячі солдат полку Траутмана не вижило ні сотні. Сам Берт потрапив тепер уже до британського полону.

З табору для військовополонених Траутмана звільнили в 48-му. Він так і залишився жити в Англії, стояв на воротах за нижчолігову команду, а через рік підписав контракт із "Манчестер Сіті". Від цього трансферу місто здригнулося, наче від вибуху. Мир тривав занадто недовго, щоби люди прийняли нацистського солдата в своїй команді. 20 тисяч чоловік вийшли на демонстрацію, яка протестувала проти підписання німецького голкіпера. На першому матчі стадіон вітав свого новобранця тисячоголосним "Зіг хайль!".

Через 15 років Берт Траутман завершуватиме кар'єру. Цього часу німцю вистачить щоби перетворити 20 тисяч ненависників на 60 тисяч шанувальників своєї гри. Стадіон у Манчестері ледь не плачучи проводжав на пенсію легенду свого клубу.

Цькування Траутмана припинилося вже в першому сезоні. Манера його гри стала легендарною. Йому не було рівних у ближньому бої. А пенальті у ворота німця було зовсім не синонімом голу. Берт не пропустив навіть половини 11-метрових у свої ворота. Мет Басбі, знаменитий наставник "Манчестер Юнайтед", так учив своїх підопічних бити пенальті німецькому воротарю: "Не думайте! Спочатку вдарте, а вже тоді думайте. Інакше він прочитає ваші думки і відіб'є удар".

Усього за "Манчестер Сіті" Траутман провів понад півтисячі поєдинків

Утім, розповідаючи про Берта, не можна оминути одного - найзнаменитішого із них. 5 травня 56-го року, "Вемблі". Фінал Кубка Англії. "Манчестер Сіті" проти "Бірмінгема". Траутман пропустив один гол і здійснив кілька фантастичних сейвів. Партнери німця забивають тричі. Від титулу "Сіті" відділяє 15 хвилин.

Берт руками вперед пішов на перехоплення м'яча руками. Форвард "Бірмінгема" Пітер Мерфі ногою влучив голкіперові в шию. Траутман втратив свідомість. Медики повернули німця до тями - він мусить закінчити матч, замін на той час ще не допускають. Воротар хитається, немов п'яний, постійно тримається за шию, та мужньо стоїть. Згодом згадує:
"Я перестав розрізняти кольори. Все навколо посіріло та розплилося. Ніби, я в тумані. Кінцівки гри не пам'ятаю взагалі. Кажуть, що я відбивав м'яча. Не знаю, то мабуть підсвідомість спрацювала".

За кубком, разом із командою, він ішов, тримаючись за шию. Вболівальники ще не знали, яке пошкодження в голкіпера. Лікарі ж після рентгену були шоковані. П'ять шийних хребців були вивихнуті. Один із них - розколений навпіл. “Ви повинні вже бути мертвими”, - з жахом констатував професор.

Траутман ніколи не зупинявся на півшляху

Був не просто добрим футболістом, але й добрим солдатом. А кожен футбольний матч - це ж маленька битва. От тільки не кожен може поборотися за перемогу навіть зі зламаною шиєю.

Після знаменитого фіналу він провів ще вісім чудових сезонів за "Сіті", ставши справжньою легендою клубу. Нею Берт залишається й до цього часу. Щоправда живе він уже в Іспанії - тамтешній клімат більш придатний для 88-річного чоловіка. Кажуть, він постійно слідкує за виступами рідної команди. Радіє її перемогам. І лише інколи тихо бідкається:

В сучасному футболі залишилося так мало справжніх чоловіків...