Без права на протест. Чому виступати проти Путіна в Росії наважуються одиниці

Масштабні акції протесту в РФ проти режиму Путіна почалися наприкінці 2011 року

Протестний рух проти "верхівки" Кремля посилився у кінці 2011-го року, після того, як путінська партія "Єдина Росія" набрала найбільшу кількість голосів на виборах у Держдуму – майже 50%. Вже наступного дня після волевиявлення на вулиці Москви вийшло 7 тисяч мітингувальників. Вони заявляли, що вибори пройшли з порушенням законодавства і масовими фальсифікаціями.

Тоді ж одним з символів протесту стала біла стрічка. Мирний мітинг закінчився затриманням 300 учасників, серед яких був і Навальний. Злякавшись такої реакції громадян, наступного дня у Москву ввели внутрішні війська. Та попри це ввечері на акції вийшли вже 5 тисяч москвичів, і кожен десятий з них опинився у відділку – загалом 569 – рекордна кількість затриманих, навіть для Росії.

10-го грудня протестний рух досягнув свого піку. Мітинг на Болотній площі Москви зібрав близько 150 тисяч невдоволених. Такі ж акції пройшли цього дня у 99-ти містах Росії та в 42-ох – за кордоном. 24 грудня наступний чисельний мітинг. Цього разу прийшло 120 тисяч людей за участі Андрія Макаревича, Леоніда Ярмольника та Ксенії Собчак.

Через "Марш мільйонів" за грати потрапили більше 400 людей

ФСБ Росії запропонувало Павлу Дурову, генеральному директору соцмережі "Вконтакте" заблокувати 5 спільнот, 4 з яких містили в назві словосполучення "проти Єдиної Росії" і видалити дві зустрічі. Дуров відмовився, після цього негайно з’явилась повістка до прокуратури.

Друга хвиля протесного руху в Росії піднялась після президентських виборів 2012-го року, де перемогу прогнозовано здобув Володимир Путін. 6 травня відбувся так званий "Марш мільйонів". Радіостанція "Ехо Москви" повідомила, що більше тисячі людей з інших міст так і не змогли добратись до Москви. Силовики перешкоджали руху автомобілів та потягів з протестувальниками, вдаючись навіть до повної евакуації вокзалів.

Цього дня відбулась сутичка з поліцією. Правоохоронці по-звірячому жорстко били людей і безцеремонно кидали в автозаки. Загалом затримали 436 осіб. Постраждали й 29 силовиків, в подяку за доблесну службу шістьох з них московська мерія нагородила службовими квартирами. На 100-тисячний мітинг задіяли 12759 правоохоронців, тобто на одного силовика по 7 мітингувальників.

Влада Росії послідовно закриває та пресує опозиційні ЗМІ, як от "Дождь"

Прес-секретар Володимира Путіна, Дмитро Пєсков заявив, що "за одного пораненого омонівця треба розмазувати печінку мітингувальників по асфальту". Із 7-го травня щодня відбувались протести. За 4 дні кількість затриманих сягнула 1000.

Не сподобались "верхівці" Кремля й ЗМІ, що висвітлювали перебіг акції, наприклад, телеканал "Дождь". До речі, він єдиний в Росії показував у прямому ефірі події з Євромайдану. Потрібен був привід аби розпочати кампанію проти редакції. І він знайшовся: в одній з програм телеканалу обговорювалось питання, чи варто було здати Ленінград під час Другої світової війни, аби уникнути тисячі смертей.

Реакція не забарилася. Державні ЗМІ підготували ряд матеріалів про те, що "Дождь" ставить під сумнів подвиг радянського народу. Менше ніж за місяць телеканал виключили практично з усіх кабельних і супутникових мереж, в одну мить він втратив 90 % аудиторії. Депутати Держдуми надіслали ряд запитів у прокуратуру, зацікавившись фінансами телеканалу.

Засновник соцмережі "Вконтакте" позбувся роботи та статків за небажання співпрацювати ФСБ

Щодо Дурова, то зацікавленість Кремля не обмежилась мітингами на своїй території. У грудні минулого року ФСБ вимагала від Дурова особисті дані організаторів груп Євромайдану. Оскільки юрисдикція Росії не поширюється на українських користувачів "ВКонтакті", російським силовикам відмовили.

За словами Дурова, це дорого йому обійшлося - вже через місяць він був змушений продати свою частку в компанії. У квітні засновник соцмережі оголосив, що його звільнили з посади генерального директора. Наступного дня він покинув Росію та заявив, що не має наміру до неї повертатись.