Відважний і добрий "Годзила": інтерв'ю з легендарним бійцем

Про відважного "Годзилу" сепаратисти складали легенди, а місцеве населення — любило за його доброту.

Пропонуємо інтерв'ю, яке наші журналісти зробили з Дмитром влітку минулого року.

Після того, як прийняли рішення про оновлення пропускної системи на Донбасі, почалась хвиля скарг...

Рішення було прийнято саме у той період, коли я їхав у відпустку. Я дзвонив хлопцям, запитував, що сталося. Мені сказали: приїдеш — побачиш. У нас блокпост такий, що нас радісно слухають і наші і "їхні", тому ми намагаємося не говорити на подібні теми.

Тобто, Ви не в курсі?

Ні.

З 12 березня у нас обстрілів не було тільки чотири дні

Тим не менш, були скарги, в тому числі і на ваш блокпост, який, нібито, занадто рано припиняв роботу, і це дуже ускладнило процес проїзду.

Останнім часом?

Так.

Дивіться, з того, що я знаю, ситуація така. Початок і кінець роботи блокпоста залежать від світлового дня. Це пов'язано з елементарною технікою безпеки. Як нашої, так і людей, які пересуваються. Коли вночі по трасі на тебе на великій швидкості летить машина з включеними фарами — я не знаю, хто там сидить. Особливо, якщо машина йде з боку Горлівки. Це може бути хто завгодно. Можливо, що вони підлетять до блокпосту і почнуть тупо стріляти. Тому ми відкривалися і закривалися по світловому дню. Якщо йшов сніг чи дощ, то ми, природно, закривалися раніше.

Вони підлетять до блокпосту і почнуть тупо стріляти

Взагалі наш блокпост працює до 20:00. Останнім часом, коли тепло, світло — ми можемо і до половини дев'ятої транспорт пускати. Особливо у тих випадках, коли нам дзвонять із сусіднього блокпоста під Артемівськом і попереджають: "У нас накопичилося до фіга машин, давайте їх випхаєм". Ну, добре, давайте — так давайте. У нас немає чітко такого: ось, годинник пробив восьму і блокпост закрився. Другий важливий момент — якщо починається обстріл, то дорога перекривається.

Обстріли часто трапляються?

Я вже багато разів говорив: нас обстрілюють кожен день. Ось з 12 березня, коли я став на Майорську, у нас обстрілів не було тільки чотири дні. Два дні — на Великдень, і два дні — на 9 травня. Там ще десь день якогось "ДНР" був.

Тобто, були такі умовно-святкові вихідні?

Умовно-святкові. Вихідних у нас немає. У нас нон-стоп. Вночі обстріли — це завжди.

Вихідних у нас немає. У нас нон-стоп. Вночі обстріли — це завжди

А вдень?

По дорозі машини вдень їздять туди-сюди. Через два кілометри від нас — уже сепарський блокпост. Велика частина тих, хто перетинає кордон — ті, хто живе у Горлівці та їде за продуктами або за грошима. Відповідно — це мами, бабусі, дідусі, дружини тих, хто стоїть на сепарському блокпосту. Тому вони намагаються, коли машини їдуть, не стріляти. У нас вдень з боку Горлівки майже завжди плюс-мінус тихо. Вночі нас обстрілюють завжди.

Обстріли зі стрілецької зброї, з гранатометів — це нормальний вечір. У нас обстрілами вважаються ті, при яких працює вже артилерія. У них з того боку є блукаючий міномет. Хоча міномет — це умовно. Ну, тобто, у них є автомобіль, вони на нього щось ставлять — або міномет, або кілька людей з гранатометами — вилетіли, розстріляли і пішли. Це не прицільно, але все одно неприємно.

Кожен день всі їдуть — і у всіх хтось помер

Ваш блокпост розташований на кордоні території України та окупованих земель. За Вашими словами, з боку Горлівки їдуть в основному ті, хто там живе. А не в основному?

Це або я не правильно сказав, або Ви мене неправильно зрозуміли. Їдуть усі. Там все як у будь-якій прикордонній зоні. Колись тут кордону не було. Тепер він є. Відповідно, в одному селі живе кум-брат-сват, в іншому — теж. І вони просто їздять. Хтось десь працює. Багато людей живе в Горлівці, а працює у Дзержинську. І навпаки. Просто з людей, які перетинають кордон — близького населення дуже багато. Вони складають, напевно, відсотків 70.

Інші 30 — це хто?

Їдуть з Донецька, з Луганська, ще чорт його знає звідки. На запитання "Чому?", відповідають, що їм так якось зручніше. Якщо у них є перепустки — ми не маємо права заборонити їм їхати. У кожної людини є причина, з якої вона туди їде. 99% причин звучить як "у мене померла бабуся чи мама". Таке враження, що там мало вимерти все населення Донбасу. Кожен день всі їдуть — і у всіх хтось помер. Я знаю, просто, що за статистикою у місті помирає, припустимо, 20 людей. Ну, зробимо похибку на війну — 50 осіб. Але нам про те, що хтось помер, кажуть людей 300. Слабо це все в'яжеться.

Спроби провозити контрабанду були?

Контрабанду з того боку не возять. Ну, що звідти можна возити? Звідти якщо їде щось навантажене — це люди, які виїжджають. Найчастіше, це власники якогось бізнесу, які намагаються вивезти якісь верстати. Їхав мужик, в якого було два автобуси труб. Він фермер був і він пояснював, що це якісь б/у-шні труби, пов'язані з поливом. Я не фермер, я не знаю.

Вантажі наш блокпост не пропускає взагалі. Є блокпости, на яких стоять митники, фіскальна служба. У нас такого немає. У нас стоять солдати, які посилені прикордонним нарядом.

Тобто, через вас може проїхати тільки легковий транспорт?

Так. Фури ми в принципі розвертаємо.

Але вони, все ж, намагаються проїхати?

Так. Ой, там всі намагаються якось з нами домовитися.

І як Ви пояснюєте, що не треба домовлятися?

Розвертаємо і все. Якщо починають обурюватись — зазвичай постріл у повітря робить чарівну справу. Всім здається, що це все жарт. Причому абсолютно дурні тексти якісь нам читаються. На зразок: "Ми ж платимо податки в Україні!". Я їм пояснюю, що мені все одно, де вони платять податки, я не податковий інспектор. Навіть, якщо вони будуть платити податки персонально до податкової служби міста Києва — мені все одно, вантажні машини тут не ходять.

Якщо починають обурюватись — зазвичай постріл у повітря робить чарівну справу

Ми один час пускали порожні фури, але потім перестали пускати і їх.

Чому?

Вони всі дуже розумні. Наприклад, водій порожньої фурою їде через нас, десь вантажиться і намагається чигирями проїхати назад. Закінчується це тим, що він їде по полях і підривається на міні. Пам'ятайте, під Майорськом автобус вибухнув? Це біля нас було. Ми цей автобус не пустили, бо там жодна людина не мала перепусток. Він поїхав полями, і результат не змусив на себе довго чекати. Автобус підірвався на міні. Там сім або вісім людей загиблих було.

Машину російського генерала обстріляли на "сєпарській" стороні. Це було смішно

Тобто, коли водії починають об'їжджати блокпост — для вас це зайвий головний біль?

Чесно кажучи, так. Після кожного випадку до нас наїжджає купа якоїсь військової прокуратури, звичайної прокуратури, слідчих. І починається маячня. Півдня ти витрачаєш на те, щоб з'ясувати — а чому? Та тому. Вони приїжджають і ставлять абсолютно тупі питання. "А от як?". Я відповідаю: "Ви взагалі розумієте, де Ви є?". Зазвичай люди не розуміють. Приїжджав до нас один слідчий, тижні три тому. Є такий російський генерал Лєнцов (керівник російської групи з координації питань припинення вогню на Донбасі, генерал-лейтенант ЗС РФ Олександр Лєнцов, — "24"), який є членом групи з припинення вогню.

Тобто, російські генерали їздять до нас, наші якісь генерали їдуть туди і у випадку, якщо починаються якийсь вогонь, вони нібито комусь дзвонять... Ну, це щось на зразок ОБСЄ, тільки між Росією та Україною. І конкретно Лєнцов дуже часто їздить туди-сюди. Це все узгоджено, це не контрабанда. Все робиться через штаб, у них є перепустки.

І що з цим Лєнцовим було?

Його машину обстріляли. Причому, обстріляли на сепарській стороні. Це було смішно. Там технологія така. Лєнцов приїжджає на сепарський блокпост, де пересідає в нашу, українську, машину з нашим водієм і з усякими охоронами, спецзагонами вони їдуть на наш блокпост. Того разу машина виїхала за Лєнцовим.

Раптом мене набирає той пост, який відповідає за цей напрямок: "Годзила, терміново сюди". Я підбігаю, дивлюся — їде УАЗик, колесо прострілене, радіатор пробитий, водій — український солдат — абсолютно офігівший. Лєнцов по телефону обіцяє всіх знайти і розібратися. Дуже нестандартна ситуація.

Виявилося, що вони тільки помінялися, тільки сіли на сепарському блокпосту, розвернулися, метрів 100 від'їхали — і їх обстріляли. Чесно скажу, якби Лєнцова хотіли вбити — його б убили. Там з цим проблем немає. Єдине, він відразу сказав, що до нас претензій немає. Підозрюю, що там сидів п'яний тупий дебілоїд, який побачив український УАЗик, і вирішив взяти в полон "укропів". Постріли були абсолютно бездарні — по колесах, по радіаторах.

Там сидів п'яний тупий дебілоїд, який побачив український УАЗик, і вирішив взяти в полон "укропів"

Рівно на другий день до нас приїжджає купа слідчих, складають протоколи. Причому, приїжджають люди абсолютно далекі, звідкись із Краматорська. Кажуть: "Ми повинні оглянути місце злочину". Я кажу: "Вперед! Ось по цій дорозі. Тільки заповіт залиште". Він запитує: "А чого так?". Пояснюю, що там вже сепари. Питають: "А як же нам місце оглянути?". Відповідаю: "А я звідки знаю? Ти слідчий — ти і дивися".

Найчастіше ми намагаємося уникати всяких подібних інцидентів — всякі підірвані машини, стрільби якісь.

Ні 100, ні 200, ні 500 гривень у нас на блокпосту не канає

Можна виділити якісь найбільш часто повторювані конфліктні ситуації?

Що стосується проходу блокпоста — люди намагаються провести зайві вантажі. У 99% випадків з боку Горлівки йдуть люди без перепусток. Ну, як без перепусток. Припустимо, їде автобус, в якому 20 осіб з пропусками, а двоє без. Може, ми десь і порушуємо правила, але якщо бачимо, що їде якась бабця — то можемо і пропустити. Через одного ідіота розвертати весь автобус... Ну людей теж шкода, хоч вони і сепари всі, за великим рахунком.

Ми вже просто бесіди з водіями проводимо. Просто підходимо і кажемо: "Якщо ти ще раз не перевіриш перепустки до від'їзду — я просто візьму і розірву твою перепустку. І ти потім можеш іти і на мене скаржитися". Так що ми водіїв навчили вже — вони без перепусток намагаються не возити. Варіант "давай я за 100 гривень домовлюся" у нас не працює. Багато хто не вірить, особливо на тлі всіх цих розповідей про поголовне хабарництво. Наш блокпост грошей не бере. Так що ні 100, ні 200, ні 500 гривень у нас не канає.

Це з боку Горлівки. А з боку Артемівська — що?

У нас вранці основний потік йде з боку Горлівки на Артемівськ, а ввечері — в акурат назад. Там, кажуть, голодуха жорстка і вони їдуть за харчами.

На машину дозволено 50 кілограм продуктів. При цьому — не товарна партія. Якщо їде п'ять чоловік у машині, в яких багажник забитий кульками з супермаркету — то ми навіть не переважуємо, чесно кажучи. Ну, буде 60 кілограм — та й Бог з вами. Але якщо їде дядько, у якого автобус завантажений, або пивом, або соком, або цукром — до побачення. У таких випадках спочатку намагаються дати грошей. Потім починає ниття на тему "я приватний підприємець, я плачу податки в Україні". Ось це найбільше вбиває.

Якщо хоч один скаже, що ненавидить Україну з ідейних міркувань — пропущу без питань

Хто ще приїжджає?

Часто приїжджають якісь абсолютно божевільні благодійні організації, які заявляють: "Ми веземо продукти голодуючим жителям Донбасса". Причому їжі там не дуже багато. Ну, їде бус, в якому лежить п'ять мішків макаронів. Я кажу — не можна. Мені показують якийсь листочок, на якому написано, припустимо, що це благодійна організація, яка збирала передачу по крихтах у своїй церкві, і тепер везе це жителям Донбасу. Я пояснюю: це — прикордонний пост. На ньому діють певні правила. На машину дозволено 50 кілограм продуктів. Ось, у нас тут навколо — це Донбас? Донбас. Жителі є? Є. 200 метрів назад повертаєтеся, виходьте в село і вдячні жителі Донбасу носять вас на руках.

Мені відповідають: "Ви не розумієте! Ми веземо в Горлівку". Прекрасно. Майорськ — це Горлівка-32. Це район міста. Ви приїхали за адресою! Але ні, вони везуть саме через блокпост і саме в Горлівку. Коли я запитую, а чим вас ця Горлівка не влаштовує, відповідають, мовляв, там же люди голодують. Я кажу: "А тут що?".

А у вас там — що?

Магазинів там немає. Ну, правда, немає. З Майорська люди так само їздять в Артемівськ за продуктами. Бабки, які не можуть нікуди їхати вже, до нас приходять, ми їх підгодовуємо. Нещодавно один підійшов з претензією: "Я — викладач горлівського інязу і я змушений...". А я — інженер, який займав великий пост у державній компанії. І що? Дуже багато такої дурні. Насправді, це все сумно і гидко. Кожен вважає, що він — єдиний правий. Їх послухаєш — Україну люблять усі. Якщо мені хоч один скаже, що він ненавидить Україну з ідейних міркувань — я його пропущу без питань. Але ні.

"Якщо людина їде з перепусткою — ми не затримуємо"

Періодично з'являються скарги на те, то люди, які приїжджають, наприклад, до Горлівки до родичів, не дивлячись на наявність пропусків, стикаються з проблемами на блокпостах, причому як з нашого боку, так і з боку супротивника. Чому виникають проблеми?

Ну, про сепарську сторону сказати не можу, я там не був. Хоча, пропонували. Той же Лєнцов мені казав — давай я тебе звожу на той пост, познайомлю, безпеку тобі я гарантую. Я відповів "Ні-ні-ні, дякую".

А з якою метою він це пропонував?

Ну, він же типу член контактної групи. Контакт налагоджував. Лєнцов дуже досвідчений розвідник, він не кабінетний генерал. Він — ворог, але він — ворог професійний. Тут треба віддати належне.

Позивний цього з сепарського блокпосту — "Рим". Ну, припустимо, обміняємося ми телефонами. Що буде? Я буду намагатися обдурити його, він буде намагатися обдурити мене. Ну, про що ми будемо говорити? Так що ця ідея в життя не пішла у зв'язку з її повною безперспективністю.

Повернемося до скарг на проблеми на блокпосту...

Повірте, якщо людина їде, у неї є перепустка на машину, перепустка на людей — ми не затримуємо. Нам це не потрібно. У нас немає такої мети — насолодитися владою. З ранку до вечора там у нас сотні машин стоять. Ми іноді закриваємо очі на якихось бабусь, яких родичі без перепусток кудись везуть, на маленьких дітей. Всі ці розповіді, що, ось, мовляв, у нас все було, а нас не пустили — це неправда, запевняю!

Всі ці розповіді, що, ось, мовляв, у нас все було, а нас не пустили - це неправда, запевняю!

Нам самим не цікаво накопичувати у себе машини і розбиратися. Вони скупчуються, люди виходять, починають бродити навколо, ниють, хтось плаче, хтось погрожує. Ось, наприклад, з двох сторін від дороги — посадка. Замінована вона була ще в якісь доісторичні часи. Людина підходить і ниє, що хоче в туалет.

Я кажу, що в посадку не можна. Вони пред'являють претензії: "Чому Ви нас не відпускаєте в туалет?". Ну, от не розуміють люди, що вони там підірвуться до чортової матері! Вони вважають, що я їх не пускаю в посадку, тому що мені познущатися над ними захотілося. Повірте, що вислуховувати все це з ранку до вечора — не найбільше задоволення. Якщо у людини все гаразд з документами — їдь, щоб ми тебе тут не бачили!

Часто спеціально, щоб мати якісь "пільги" при перетині кордону, беруть із собою в машини людей похилого віку, беруть грудних дітей.

А ось такі "пільги" у вас на блокпосту працюють?

Ні. Єдине що, з маленькими дітьми ми пропускаємо. Особливо зараз, коли спека почалася. Це, до речі, вже всі знають. Ну, а навіщо дітей там витримувати? Ну, вони ж не винні.

Ви говорили, що ваш блокпост прослуховують обидві сторони, як прикордонний. А з блокпостом сепаратистів, який поруч з вами, та ж ситуація?

Не відкрию якоїсь таємниці, якщо скажу, що і у них є розвідники, і в нас є розвідники.

Блокувати Донбас просто так, щоб вони мучилися — це безцільно

Як Ви вважаєте, те, що зараз називають "блокадою Донбасу" — це необхідно?

Швидше за все, моя відповідь буде позитивною. Але блокада просто заради блокади — ні. Блокада і подальше посилювання якихось правил — так. Ну а блокувати просто так, щоб вони мучилися — це безцільно.

Ви людина, яка спостерігає процес зсередини. На Вашу думку, як має бути в ідеалі?

З уривчастих відомостей, які надходять, мені дуже подобаються дії Москаля. Але він у Луганській області, він не у нас. У нас був такий диво-генерал Кіхтенко. Він вважав, що потрібно скасувати всі ці блокпости. Це як — скасувати? Щоб ворог міг спокійно ходити? Він вважав, що потрібно скасувати перепустки, тому що всі нібито жителі України. Які жителі України? Вони себе поставили, якщо не вище за інших, то інакшими. Так нехай тепер вони завоюють право бути жителем України. Тому я вважаю, що якщо наш уряд підпише договір з Донбасом про широку автономію — це буде зрада чистої води.

Нехай тепер вони завоюють право бути жителем України

Росія вже багато століть тащиться від того, що у них з'явився якийсь новий цар, цариця, король, королевич, який щось до них приєднав, і у них стало на 20 гектарів землі більше. Вони вважають, що чим більше у них буде землі — тим буде краще. Нам не потрібно йти за цією згубною логікою. Заради того, щоб залишитися українським народом, потрібно не побоятися відмовитися від цієї землі. Нічого страшного у цьому немає.

А як же заяви про те, що ми воюємо не тільки за землю, а й за людей?

Цікаве питання. Але справа в тому, що люди, які хотіли бути з Україною — вони вже виїхали. Ось, той об'єкт, який я знаю — Майорськ. Там до 100 чоловік залишилося, з них проукраїнських — двоє. Мені здається, що воювати потрібно за тих, хто хоче в Україну. Не можна тримати на утриманні всіх цих божевільних людей. Їх не перевиховаєш. Вони хочуть жити по-іншому, хочуть бути з Росією — до побачення. Але тільки так, щоб вже раз і назавжди.

Не можна тримати на утриманні всіх цих божевільних людей. Їх не перевиховаєш. Вони хочуть жити по-іншому, хочуть бути з Росією — до побачення

Ви не боїтеся, що після таких заяв Вас в черговий раз назвуть карателем і фашистом?

Нехай називають! Ну, хто мене назве? Вони? Їхня думка мене не цікавить. Я у відпустці дивився телевізор і дивувався, а навіщо ми показуємо стільки новин про Росію? Ну добре, почасти у нас війна, ми з Росією воюємо. Але навіщо нам знати про те, що чи то Твер, чи то Тулу затопило? Ну, яка нам різниця, за великим рахунком? Нам своє життя будувати треба.

Це, знаєте, як в комунальній квартирі. Там живе двадцять нормальних сімей і один сусід-пияк. Ну не повинні ж всі двадцять сімей під нього підлаштовуватися! Краще взяти, забити йому дошками вхід, нехай через вікно собі лазить. І пінопластом ще ізолювати, щоб звук не йшов. І дустом посипати, щоб клопи з тарганами не гуляли.

Не потрібно боятися. Ми не повинні їх слухати. Ми не повинні на них рівнятися. Ми повинні будувати своє життя, свою країну, намагатися щось робити. Добре чи погано — це ми вже самі визначатиме, це наша країна. Є маса досвідів інших країн. Он, як китайці. Не можуть свого придумати — вкрали машину, розібрали на запчастини, зробили таку ж. Чудово! Давайте візьмемо модель Польщі, розберемо на запчастини і будемо реалізовувати.

Ми повинні будувати своє життя, свою країну, намагатися щось робити

А всі ці розповіді великих політологів про те, що в нашій країні таке не приживеться... Ви, йдіть, працюйте! Як казав професор Преображенський — розруха не в клозетах, а в головах. Іди лампочку в під'їзді у себе вкрути і помий його, а не просто будь політологом. І розруха припинитися сама собою. "Собаче серце" — прекрасна книга! Її як хрестоматію можна використовувати.