Історія Компанії показує, як угруповання ділків може захопити цілий субконтинент і підпорядкувати собі мільйони людей заради прибутку. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Як з'явилася East India Company та чому перетворилася на монстра світового масштабу?
Візьміть будь-яку знайому вам сучасну транснаціональну корпорацію – скажімо, технологічного гіганта чи нафтову монополію, і уявіть, що вона раптом вирішує купити собі винищувачі, наймає сотні тисяч озброєних до зубів солдатів, завиграшки скидає уряди суверенних держав, а далі береться карбувати власну монету і збирати податки з населення цілого континенту. Схоже на сценарій антиутопії, чи не так? Проте саме такою була реальність XVIII та XIX століть.
Історія цього безпрецедентного явища розпочалася в останній день 1600 року. Британська королева Єлизавета I підписала хартію, яка надавала групі з 218 лондонських купців монопольне право на торгівлю з усіма країнами на схід від мису Доброї Надії. Початковий капітал становив трохи понад 68 тисяч фунтів стерлінгів – сума значна для того часу, але мізерна у масштабах майбутньої імперії.
У перші десятиліття свого існування Британська Ост-Індська компанія зовсім не нагадувала військового монстра. Її директори засідали у невеликій будівлі на Ліденголл-стріт у Лондоні та були одержимі хіба бухгалтерськими книгами, дивідендами та цінами на мускатний горіх, гвоздику, бавовну й шовк. Вони уникали зайвих витрат на зброю та категорично відмовлялися втручатися у місцеву політику Імперії Великих Моголів, яка на той час контролювала більшу частину Індійського субконтиненту, і чия економіка становила близько чверті світового ВВП.
Проте на початку XVIII століття ця імперія почала розпадатися, і Індія занурилася у хаос міжусобних війн. Одночасно у регіоні активізувалися головні конкуренти британців – Французька Ост-Індська компанія. Саме загроза втрати прибутків змусила лондонських клерків узятися за зброю. Трансформація East India Company (EIC) з торгової гільдії на військову машину відбулася у середині XVIII століття – спочатку це були невеликі загони охоронців для захисту складів, але незабаром директори зрозуміли, що в умовах політичної нестабільності найвигіднішою інвестицією стає не шовк, а артилерія.
Найцікавіше про Британську Ост-Індську компанію: дивіться відео Vernivsky
Точкою неповернення став 1757 рік, а саме Битва при Плессі – момент найзухвальнішого корпоративного рейдерського захоплення в історії людства. Роберт Клайв, колишній дрібний клерк Компанії, який виявив у собі талант безжального полководця і майстра політичних інтриг, очолив армію з 3000 солдатів, більшість з яких були індійцями, проти 50-тисячного війська наваба Бенгалії Сірадж-уд-Даули. Клайв переміг – не завдяки геніальній тактиці, а завдяки хабарям. Він таємно підкупив головнокомандувача наваба Мір Джафара, пообіцявши йому трон в обмін на зраду.
Після перемоги Компанія спустошила державну скарбницю Бенгалії. Клайв особисто привласнив колосальні статки, ставши одним із найбагатших людей Європи, а EIC перетворилася на тіньового правителя найбагатшої провінції Індії. Ба більше, у 1765 році після ще однієї перемоги військ Компанії при Буксарі імператор Великих Моголів, який на той час вже був маріонеткою, підписав Аллахабадський договір, яким передав Ост-Індській компанії право збирати податки з 20 мільйонів жителів Бенгалії, Біхару та Орісси.
Ось у такий спосіб приватна акціонерна компанія, акціями якої торгували на лондонській біржі, здобула собі державний бюджет величезної країни. Компанії більше не потрібно було привозити срібло з Європи – вона купувала індійський текстиль за гроші, зібрані з самих же індійців, а потім продавала цей текстиль у Європі з надприбутком. Це була ідеальна замкнена машина з викачування багатства.
Пік, занепад і кривавий фінал: що сталося з Британською Ост-Індською компанією?
Щоб утримувати владу над мільйонами людей і продовжувати експансію, Компанії потрібна була сила, і вона її створила. До початку XIX століття приватна армія Ост-Індської компанії налічувала приголомшливі 250 000 солдатів. Для порівняння – регулярна армія Великої Британії на той час була щонайменше вдвічі меншою. Офіцерський корпус формували майже тільки з британців, які навчалися у спеціальній військовій семінарії Компанії. Проте рядовий склад, а це понад 80%, становили індійські сипаї. EIC збудувала імперію руками самих підкорених та оплатила за все їхніми ж податками.
Армія Компанії не стояла без діла, а вела агресивні бойові дії, розширюючи кордони корпоративних володінь – Майсурські війни проти Тіпу Султана, Маратхські війни, війни з сикхами у Пенджабі. Компанія навіть використовувала свої війська для зовнішньої політики, вдершись до Афганістану, Бірми, та відправляючи експедиції до Китаю на сумнозвісні Опіумні війни, які Британія вела, щоб змусити Китай купувати наркотики, вирощені тією ж Компанією в Індії.
Неймовірна історія злету та падіння EIC – найбільшої корпорації в історії світу: дивіться відео HistoryofEverythingChannel
Управління EIC цілою країною призвело до катастрофічних гуманітарних наслідків. Найстрашнішим прикладом став Великий бенгальський голод. Коли через посуху падав урожай, місцеві правителі зазвичай знижували податки, але у 1770 році Ост-Індська компанія, стурбована падінням вартості своїх акцій у Лондоні, ці податки збільшила аж на 10%, ще й жорстоко караючи тих, хто не міг заплатити. За оцінками сучасних істориків, тоді загинули від 7 до 10 мільйонів людей – близько третини населення Бенгалії.
Такі кричущі жахи почали лякати навіть британський уряд. У Лондоні усвідомили, що приватна корпорація стала занадто могутньою і неконтрольованою. Видатний філософ і політик Едмунд Берк ініціював процес імпічменту проти генерал-губернатора Воррена Гастінгса, звинувачуючи Компанію, що вона перетворилася на "державу в образі купця". Починаючи з Регулювального акту 1773 року та Акту про Індію 1784 року британський уряд почав поступово обмежувати автономію Компанії, створюючи наглядові ради та забираючи політичні функції під контроль Корони.
Кінець цієї безпрецедентної корпоративної диктатури був таким самим кривавим, як і її розквіт. У 1857 році спалахнуло грандіозне повстання сипаїв, яке часто називають Першою війною за незалежність Індії. Приводом стали чутки про те, що паперові патрони для нових гвинтівок Енфілда просякнуті яловичим та свинячим жиром, а це ображало релігійні почуття індуїстів та мусульман. Але справжньою причиною були десятиліття жорстокої експлуатації, расизму, конфіскації земель та руйнування традиційного укладу життя.
Повстання охопило величезні території, і Компанія виявилася нездатною впоратися з ним. Британському уряду довелося відправляти на допомогу регулярні війська. Ті зрештою придушили бунт та відновили порядок, але Ост-Індську компанію це вже не могло врятувати. У 1858 році британський Парламент ухвалив Закон про управління Індією (Government of India Act), яким позбавив Компанію всіх політичних, адміністративних та військових функцій. Величезна армія EIC, її території, майно та борги були націоналізовані. Компанія проіснувала як формальна юридична оболонка ще кілька років і була остаточно ліквідована 1 червня 1874 року.
У підсумку Британська Ост-Індська компанія залишила по собі глибокий і суперечливий слід. Вона з'єднала Схід і Захід глобальними торговими шляхами, заклала основи сучасної бюрократії та корпоративного управління. Але водночас продемонструвала найтемніший бік капіталізму. Історія цієї фірми – це найсуворіше попередження про те, що відбувається, коли приватний капітал здобуває монополію на насильство.