Ормузький сценарій на Чорному морі: яких втрат зазнає Україна і до чого тут Туреччина

З кінця другого кварталу 2026 року широкомасштабна російсько-українська війна остаточно перейшла у нову фазу: тотального знищення економічної інфраструктури опонента з метою виснаження тилу. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Нова фаза війни

Якщо раніше удари у глибину території були майже виключно інструментом російського терору проти українців, нині ми також можемо завдавати ворогу значної, іноді більш болючої шкоди.

Один з центрів нової фази війни – Чорне та Азовське моря. Від початку літа Україна досягла серйозних успіхів, пошкодивши сотні російських човнів в обох морях. Це суттєво обвалило експортні спроможності агресора, частково заблокувавши його основний порт у регіоні – Новоросійськ. З іншого боку, росіяни активізували традиційну літню кампанію проти українських чорноморських портів.

Тож розберімося, чим обернеться цей взаємний "ормузький сценарій" для української економіки. І до чого тут Туреччина?

Хто страждає найбільше?

Вочевидь, найбільшої шкоди від блокади наших портів зазнають експортери агропродукції. 

За підсумками 2025 року 56% усього українського експорту припадало на продукцію сільського господарства. З них до 90% (до 20 мільярдів доларів) транспортувалося через порти Великої Одеси та дунайський портовий коридор. Тобто йдеться про основу українського експортного потенціалу, основне джерело надходження валютної виручки.

Через російські обстріли у липні 2026 року Україна експортувала 3,67 млн тонн агропродукції, що на 23% менше, ніж у червні. Очікується, що падіння в серпні буде ще глибшим. 

Згідно з оцінками НБУ, втрати від недоотримання експортної виручки в другій половині 2026 року внаслідок зупинки морського експорту з України становитимуть понад 2 мільярди доларів. Водночас у Нацбанку запевняють: "Завдяки розвиненим альтернативним маршрутам і досвіду аграріїв ситуація залишається контрольованішою, ніж під час блокади 2022 року".

Міністр аграрної політики Тарас Висоцький нещодавно заявив, що через блокування морського експорту понад 30 мільйонів тонн української агропродукції можуть не потрапити на світові ринки. Внутрішні ціни на зернові та олійні культури вже знизилися на 30%, а прямі втрати аграрного сектору у 2026 році можуть становити від 1,5 до 3 мільярдів доларів.

Інша галузь, що страждає від ситуації на морі, – металургія, до 60% або близько 3,5 мільярда виручки якої транспортується морем. Вона також обіймає значну частку загального українського експорту (15% у 2025 році). Йдеться передусім про чорні метали та залізорудну сировину.

Президент об’єднання підприємств "Укрметалургпром" Олександр Каленков підкреслив: "Доступ до моря – найбільш вагомий фактор виживання нашої галузі. Це більша проблема, ніж у 2022 – 2023 роках, бо тоді були кращі ціни і підприємства змогли пережити кризу. Зараз альтернативи портам Одеси немає".

Як український уряд планує допомогти експортерам?

Міністр Висоцький заявив про нарощування Україною експорту залізницею, автошляхами та через дунайські порти. Однак "ці маршрути забезпечать лише 50 – 55% пропускної спроможності портів Великої Одеси, які могли експортувати близько 6 мільйонів тонн агропродукції щомісяця".

Відтак експортери опинилися у ситуації, коли частину продукції, імовірно, реалізувати не вдасться. Відповідно, це може призвести до значних збитків та поставити питання про саме виживання бізнесу. 

За словами заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Дениса Марчука для проведення прийдешніх посівних кампаній, виплат пайовикам, обслуговування кредитів агросектору потрібно близько 500 мільярдів гривень. Без фінансової підтримки частина господарств може скоротити посівні площі або припинити діяльність.

Український уряд нині вживає низку антикризових заходів, зокрема:

• оптимізація програми «5 – 7 – 9» для агровиробників. Це дозволить їм отримати пільгові кредити для поповнення оборотних коштів. Загальний обсяг програми – 80 мільярдів гривень;
• НБУ запровадив послаблення для компаній, що потерпають від проблем з експортною логістикою. Йдеться про правила реструктуризації, розрахунку кредитного ризику, правила застави тощо;
• Мінагрополітики звернулося до Єврокомісії з проханням виділити 220 мільйонів євро для компенсації відсотків за кредитами українських агровиробників.

Перераховані заходи дозволять бізнесу пережити кілька місяців. Але коли експортні умови повернуться до відносно сприятливих? Цього поки ніхто сказати не може, позаяк агресор дедалі більше нарощує свої ударні спроможності.

Наприклад, засновник Аграрної технологічної компанії Юрій Дробязко припускає, що порти повноцінно не запрацюють раніше кінця року. Він закликає агровиробників утриматися від продажів за низькими цінами. 

Турецький фактор

На тлі взаємної російсько-української війни на знищення Туреччина запровадила де-факто блокування Чорного моря. Турки реалізують це через ускладнення бюрократичних процедур, що затримують проходження човнів до портів Одеси та Новоросійська.

Керівник аналітичного центру "Ділова Столиця" Вадим Денисенко вважає, що таким способом Анкара намагається примусити сторони до зупинки бойових дій на морі: "Заяви про обмеження – це політичне рішення, де головною ціллю є не стільки закінчення війни, скільки розблокування Чорного моря і зупинка ескалації саме на морі".

Для турків і Україна, і Росія є важливими торговельними партнерами. Вони забезпечують майже повний обсяг турецького експорту пшениці, значну частку сирої соняшникової олії та інших товарів. Туреччина могла б піти до інших продавців, але це коштуватиме їй набагато дорожче.

Таким чином, Анкара продовжує брати на себе роль посередника у війні, однак цього разу вона вже вдається до засобів тиску. Для Туреччини важливо, щоб і Одеса, і Новоросійськ повернулися до нормальної роботи, але складно сказати, коли Україна та Росія будуть готові припинити бойові дії на морі.

Майбутнє українського експорту невизначене

Нині ситуація для України є дуже неприємною, однак відносно контрольованою в середньостроковій перспективі. Завдяки частковій переорієнтації маршрутів, урядовим програмам, європейській допомозі та наявності потужностей для зберігання товару наш бізнес переживе решту 2026 року. 

Однак далі нас чекає велика невизначеність, що загрожує обернутися непередбачуваним результатом.