Росія знову дістає зі старої шухляди ультиматуми щодо НАТО, намагаючись подати їх як нібито невіддільну частину майбутньої архітектури європейської безпеки. За гучними вимогами Кремля ховається цілком прагматичний розрахунок: Москва хоче не лише зірвати переговори про завершення війни, а й домогтися поступок від Заходу, які послаблять позиції України.
Спеціально для 24 Каналу військовий оглядач Давид Шарп проаналізував, чому Путін знову повертається до ультиматумів 2021 року, на які слабкості європейських демократій робить ставку Москва та чи справді пропозиції посланців Дональда Трампа можуть стати основою майбутньої мирної угоди.
популярні відео
Які дві цілі переслідує Путін
Російські дипломатичні демарші, зокрема згадки про ультиматум 2021 року щодо відкоту НАТО до кордонів 1997 року, виконують подвійну функцію. У 2021 році ці вимоги були свідомо відірваними від реальності – вони висувалися виключно як медійне та ідеологічне забезпечення вже спланованого повномасштабного вторгнення.
Кремль сам загнав себе у ситуацію, коли відмова Заходу стала формальним приводом для агресії.
Тим часом міністр закордонних справ Андрій Сибіга вказав на небезпеку нових вимог Москви щодо НАТО. за словами посадовця, зараз ті самі претензії повертаються під виглядом дискусій про оновлення європейської безпеки, але не мають нічого спільного з готовністю до реального миру.
Сьогоднішня риторика Москви спирається на логіку "східного базару". Висуваючи безліч абсолютно завищених і нереалістичних вимог, Росія переслідує дві цілі:
- Перша – створити штучний привід для відмови від предметних переговорів щодо миру в Україні.
- Друга – змусити опонентів з радістю погодитися на менші, але цілком приземлені поступки, лише б відкинути найбільш абсурдні пункти ультиматуму.
Європейські країни не перебувають у тому становищі, щоб приймати диктат Путіна, проте вимоги щодо обмеження постачань зброї Україні Кремль розглядає цілком серйозно.
Більше про ультиматуми Москви: дивіться відео
Як Москва тисне на Європу
Головна стратегічна ставка Росії сьогодні – це зниження обсягів військової та фінансової допомоги Україні з боку Заходу. Путін розраховує на вразливість демократичних систем перед тривалими кризами. На відміну від автократій, де рішення приймаються швидко (хоч і часто на основі хибних розвідувальних даних, як це було у 2022 році), демократичні лідери залежать від виборчих циклів.
Політики в Європі змушені балансувати між моральним обов'язком підтримувати Україну та прагматичними інтересами власних виборців, які відчувають падіння рівня життя. Чим далі країна від російських кордонів (як, наприклад, Франція чи Іспанія), тим менше її громадяни відчувають екзистенційну загрозу.
Це створює сприятливий ґрунт для політиків на кшталт Марін Ле Пен, які пропонують урізати допомогу Києву заради вирішення внутрішніх економічних проблем. Росія активно підживлює ці настрої гібридними атаками, диверсіями та інформаційними кампаніями, намагаючись залякати європейців або змусити їх перенаправити кошти з підтримки ЗСУ на власні оборонні бюджети.
Що стоїть за пропозиціями посланців Трампа
Тим часом візит представників президента США Дональда Трампа Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Москви і їхні кулуарні пропозиції щодо вступу України до НАТО в обмін на відмову від частини Донецької області не варто сприймати як остаточний план Вашингтона.
За словами оглядача, це класичний "мозковий штурм" адміністрації, мета якого – промацати позиції сторін. Американські посередники намагаються зрозуміти, від чого Київ та Москва готові відступити, а де пролягають їхні "червоні лінії".
Ця ідея кардинально суперечить російським вимогам. Якщо Москва вимагає ледь не напіврозпуску Альянсу та виходу з нього нових членів, то кулуарна пропозиція США передбачає розширення НАТО за рахунок України.
Для Кремля це створює концептуальну пастку: Путін роками виправдовував війну необхідністю "захисту Донбасу", і зупинка на поточній лінії фронту з перемальовуванням кордонів Донецької області могла б стати для нього способом продати власному населенню хоч якусь "перемогу" замість визнання стратегічного провалу.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі
2 коментарі