Уроки України для найкращих зброярів світу: чому нас навчила війна

24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію матеріалів Веслі Мартіна з порталу Newsmax. Оригінальна публікація початково вийшла на сайті Newsmax і публікується з дозволу правовласника.

Як старший офіцер з боротьби з тероризмом та захисту коаліційних сил в Іраку, я спостерігав, як бомби на дорогах переписують усе, що ми знали про бронетехніку. Вантажівки з захистом від мін зменшили втрати, але вони з’явилися на роки пізніше. Солдати заплатили за цю затримку кінцівками та життями. Цей урок (необхідність прискорення виробництва техніки) тепер застосовується на набагато ширшій світовій арені. 

Увесь світ поспішає озброїтись

До 2030 року ЄС планує виділити близько 800 мільярдів євро на оборону, тоді як члени НАТО зобов'язалися витрачати 5% ВВП. 

Сьогодні попит на озброєння перевищує промислові потужності. Заборгованість Rheinmetall у розмірі 63,8 мільярда євро та плани переобладнання колишніх автомобільних заводів підкреслюють, що обмеженням є швидкість виробництва, а не якість конструкції.

Ту саму історію ми бачимо і в Перській затоці. Саудівська Аравія та ОАЕ змагаються у створенні власної оборонно-промислової бази.

Держави Перської затоки досі витрачають величезні суми на іноземні системи, включаючи оборонний пакет Саудівської Аравії з Вашингтоном приблизно на 142 мільярди доларів у 2025 році. Але вони більше не хочуть лише купувати. Вони хочуть нарощувати запаси і виробництво та зменшувати свою залежність.

Ер-Ріяд прагне локалізувати половину всіх військових закупівель до кінця десятиліття, а Абу-Дабі перетворив EDGE Group на один з найшвидше зростаючих збройових конгломератів у світі.

Коли настав час вибирати партнера для наземних систем, жоден з них не звернувся до традиційного західного виробника.

У липні 2025 року Саудівська Аравія, SAMI, підписала угоди про передачу технологій з турецькими фірмами Nurol Makina, FNSS та Aselsan для локалізації виробництва колісних броньованих машин та башт у межах країни.

Туреччина виграла ці угоди, запропонувавши те, що найактуальніше в цей момент: перевірені в бойових умовах конструкції, модульну інженерію та швидку передачу технологій.

Замовники зброї все частіше звертають увагу на Україну

Та ж логіка вказує на ще більш загартованого в боях партнера – Україну. Вона пропонує захист, якого прагнуть ці держави, перевірений проти безпілотників та ракет в активній війні. Київ одночасно будує та воює, і країни Перської затоки це помітили.

Україна підписала 10-річні угоди про співпрацю в галузі оборони з Саудівською Аравією та Катаром, що відображає інтерес країн Перської затоки до її перевірених в бойових умовах систем.

Близький Схід зацікавлений у рішеннях, пропонованих Україною, оскільки вони пройшли уроки воєнного часу. Хоча в країні були виробники бронетехніки задовго до повномасштабного вторгнення, війна також породила абсолютно нове покоління компаній.

Вимушені оснащувати свої збройні сили в бойових умовах, а не закуповувати їх у мирний час, ці виробники стиснули розробку, випробування та сертифікацію в безпрецедентні терміни.

Хорошим прикладом є "УКР АРМО ТЕХ". Заснована після повномасштабного вторгнення, компанія провела свою броньовану машину "Гюрза" (UAT-Gyurza) від концепції до сертифікації за шість місяців.

І справа не в швидкості однієї компанії, а в тому, що вона дає зрозуміти про промислову екосистему України воєнного часу. Інженери, виробники, органи сертифікації та передові військові частини тепер працюють одночасно, а не послідовно, створюючи прискорений інноваційний цикл, який безперервно повертає досвід бойових дій у виробництво.

Це саме та можливість, яку дедалі частіше шукають країни Перської затоки.

Еволюція спостерігається і в ширшому українському виробництві. Багато компаній спочатку покладалися на перевірені іноземні компоненти, зокрема комерційні шасі, для прискорення виробництва. Однак вони все частіше замінюють ці імпортні елементи платформами вітчизняної розробки та вищим рівнем локалізації.

Це відображає прагматичну промислову стратегію: спочатку забезпечити терміново необхідні можливості, а потім поступово нарощувати технологічну та виробничу базу, необхідну для довгострокової стратегічної незалежності.

Нові виклики вимагають нових рішень

Реалії на полі бою вимагають докорінно переосмислити те, який захист потрібен броньованим машинам.

В Іраку захист зосереджувався на мінах, бомбах на узбіччях доріг та засідках. В Україні ці загрози посилюються постійним спостереженням за допомогою дронів, ударами віддаленого льотного складу, барражуючими боєприпасами та високоточним наведенням.

Сучасні броньовані машини повинні не лише витримувати вибухи, а й дозволяти екіпажам боротися та виживати, перебуваючи під постійним наглядом безпілотників.

"Гюрза" ілюструє, як ці уроки знаходять своє відображення в конструкції транспортних засобів. Захищені відділення для екіпажу, V-подібні корпуси, сидіння, що поглинають вибухову хвилю, та дистанційно керовані бойові модулі – це не просто інженерні особливості, це практичні відповіді на реалії сучасних бойових дій.

Головна конкурентна перевага зброярів – швидкість

Жодну броньовану машину не слід оцінювати лише за технічними характеристиками на папері. Її справжнім показником є ​​те, чи дозволяє вона солдатам виконати свою місію та повернутися додому живими. Цей принцип не змінився з часів Іраку.

Що змінилося, так це швидкість, з якою оборонна промисловість України перетворює досвід фронтової боротьби на наступне покоління захищеної мобільності. Україна демонструє, що новий рівень виробників, який визначається швидкістю, а не походженням, рухається в простір, який старі лідери галузі не можуть заповнити достатньо швидко.

Хоча американські гіганти все ще будують найгрізніші бойові машини, такі як General Dynamics Land Systems XM30, їхня каденція є інституційною. Американські закупівлі відбуваються за бюджетним циклом, тоді як війна має свій власний годинник.

У той час, як Європа та країни Перської затоки відкрили свої гаманці, витрати США на оборону у 2025 році навпаки знизилися на 7,5%. Триває найбільша за два покоління хвиля переозброєння, і американські виробники ризикують втратити передові позиції.

Вашингтон повинен розглядати нові виклики, як можливість. Після Іраку я знаю, що швидкість технічних рішень має велике значення. Військовим потрібне обладнання, яке відповідає актуальним загрозам. Навіщо солдатам навіть бездоганна машина, якщо вона доставлена занадто пізно?