Бачу багато обурень дикістю і дурістю людей, які перекривають дороги і мітингують проти розміщення у себе в містечках евакуйованих з Китаю.
Читайте також: Зеленського просять не розміщувати українців з Уханя в Козині
Згадала свій перший культурний шок в Сполучених Штатах. Ми жили в маленькому містечку Фредерік в штаті Меріленд. Одного разу я побачила, як моя американська подруга просто в магазині почала гризти немите зелене яблуко гренні сміт, імпортоване а Африки. На моє "ти що, це ж з Африки, брудне", вона відповіла "ааа, так все ж під контролем уряду, все чисто".
Взагалі найбільш стійкий і кайфовий спогад, який у мене лишився від 10 років в Північній Америці, особливо у Канаді – відчуття впевненості, захищеності і довіри. Ви уявляєте, що це таке: взагалі не хвилюватися за майбутнє? Не побоїмся цього слова – бути впевненим в завтрашньому дні? Знати, якщо ти платиш податки, що б не сталося, система підхопить, захистить, вилікує, мінімально забезпечить фінансово, не дасть тобі пропасти. Тобто зробить усе, що було обіцяно і домовлено.
Сьогоднішня реакція українців – невпевненість, страх – це сформована десятиліттями недовіра до будь-яких обіцянок влади. Це оцінка. І давніших заяв "я захищу вас від світової економічної кризи" (ЮВТ 2008) і нових "50 млрд доларів інвестицій", "економіка зросте на 40%" і останньої "короновірус повністю під контролем влади". Цілком нормальна суспільна реакція, ніяка не дикість. Не розумію, за що засуджувати людей.
І ще про несвідомі обмовки. Коли твій президент запевняє, що все під контролем, а в наступному реченні лякає мешканців Конча-Заспи, що завезе їм евакуйованих в особняки, ніби ці евакуйовані – прокажені чи худоба чи якась катастрофа. Ми зчитуємо ці несвідомі посили президента. І хвилюємося. І це природно. А своїх громадян евакуювати потрібно, з цим ніхто не сперечається.