Чому вихід з Дебальцевого не можна назвати перемогою: історії очевидців

Техніка знищена, потребує ремонту, особовий склад виснажений – це на власні очі бачив народний депутат Тарас Пастух, адже воював за Дебальцеве особисто.

Читайте також: За межею бідності: наскільки трагічними можуть бути наслідки системи Кучми-Януковича

Та Президент не знаходить часу на особисту зустріч. Ігнорує інформацію про реалії в Дебальцеве.

Мені повідомили про те, що ця зустріч скасовується, вона буде пізніше, час буде додатково визначено, і так в результаті часу в Президента не знайшлося, – зазначив народний депутат, фракція "Об'єднання "Самопоміч", учасник АТО Тарас Пастух.

З трьох сторін українські військові в Дебальцеве оточені бойовиками. Може утворитися котел – заздалегідь попереджають і військові експерти.

Всі знали, казали, що буде котел, але наше командування, як і випадку з Іловайськом так само розповідало, що котла не буде, – прокоментував учасник боїв за Дебальцеве, батальйон "Донбас" Євген Шевченко.

Ось, керівник генштабу Муженко, навіть, за кілька тижнів до розгрому заявляє: загрози котла – не існує.

Як результат, Дебальцеве здають бойовикам день за днем. 29 січня 2015 рік. Вуглегірськ. Українські військові частково втрачають контроль над ключовим містом для оборони Дебальцеве.

31 січня вдається деблокувати українських військових у Вуглегірську. Однак позиції – не відновили, Дебальцеве залишається відкритим для нападів із заходу.

Насправді там достатньо маленька кількість людей була виділена на штурм. Я називаю це здачею Вуглегірська,
– запевнив учасник боїв за Дебальцеве, батальйон "Донбас" позивний Зорян.

9 лютого. Логвинове. Російські війська отримують контроль над цим селом і перерізають стратегічну трасу – Дебальцево–Артемівськ. Вражає: бойовики взяли Логвинове без жодного пострілу, адже українських військових відвели звідти напередодні.

Чому виходити з оточення військові вирішують самостійно – дивіться у програмі.