Вік має значення? Як в Україні карають роботодавців за відвертий ейджизм

Війна в Україні та глибока криза на ринку праці частково вирівняли ситуацію з відвертим ігноруванням фахівців вікової категорії 50+. Проте до цілковитого "одужання" роботодавцям країни ще, на жаль, далеко. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу. 

До теми Мінімальна зарплата у 2026 році: скільки платять та на що вона впливає

Якщо згадати дослідження, яке провів 2024 року Центр Разумкова, то 19 % респондентів повідомили про неготовність рекрутерів і роботодавців до співпраці з кандидатами, старшими за 40 років. У Держпраці взагалі кажуть, що роботодавці майже не дотримуються антидискримінаційних норм, а ейджизм на ринку праці набув такого поширення, що за масштабами наближається до гендерної нерівності. 

Проблема дискримінації за віком – це не лише питання суто українського ринку праці, в інших країнах так само повідомляється про регулярні порушення прав осіб старшого віку. Наприклад, опитування американської некомерційної організації AARP показало, що 64% працівників віком понад 50 років відчувають, що стикаються з дискримінацією на робочому місці, а кожен десятий респондент вважає, що йому відмовили в підвищенні саме через вік.

Жодної дискримінації: що каже українське законодавство про ейджизм

Конституція України у статті 21 гарантує рівність усіх людей у правах і свободах. Крім того, Закон "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" визначає організаційно-правові засади запобігання  дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав людини. Відповідно до статті 1 цього закону, дискримінацією визнається ситуація, за якої особа за ознаками, зокрема віку, зазнає обмежень у реалізації своїх прав.

Положення про недопущення дискримінації та відповідальність за її прояви містяться і в статті 21 Кодексу законів про працю України, що забороняє будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального й іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, гендерної ідентичності тощо. 

Це також стосується порушення принципу рівності прав при прийнятті на роботу, звільненні або зміні умов праці.

Окремі положення щодо працевлаштування та захисту прав осіб похилого віку внормовано Законом "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні". Тут стаття 11 гарантує рівне право на працю громадянам похилого віку, забороняється відмова в прийнятті на роботу й звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку. Переведення працівника похилого віку та працівника передпенсійного віку з одного робочого місця на інше не допускається без його згоди, якщо при цьому змінюються істотні умови праці. 

Крім того, стаття 12 цього самого закону вказує на недійсність умов договорів про працю (контрактів, угод), які погіршують становище громадян похилого віку.

Відома та доволі поширена ситуація, коли у вакансіях роботодавців вказується вікове обмеження, наприклад, "до 45 років" або "до 55 років", є відвертим порушенням законодавства. Адже стаття 241 Закону України "Про рекламу" забороняє зазначення віку в рекламних оголошеннях про відкриті вакансії.

Відповідальність за ейджизм: скільки мають заплатити порушники

Проявами ейджизму, які найчастіше називають в опитуваннях, є відмова в прийнятті на роботу через вік (зазвичай старший, але чимало випадків відмов через молодий вік також), встановлення роботодавцями вікових вимог у вакансіях, необґрунтовані рішення про переведення або взагалі звільнення через вік, а ще неможливість професійного розвитку, постійні відмови в підвищенні. 

Відомі й випадки булінгу в колективі, який цілеспрямовано використовують як проти молодих, так і проти старших працівників, що також є ознакою відвертої дискримінації за віком, а отже, порушенням законодавства.

Законодавство України насамперед встановлює матеріальну відповідальність за порушення з боку роботодавця – дискримінацію за віком. Закон "Про рекламу" (стаття 241) передбачає: в разі порушення вимог цієї статті рекламодавець сплачує штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент вчинення порушення. 

Штраф за порушення вимог цієї статті накладає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів. 

Також порушення вимог законодавства про працю призводять до накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ й організацій від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 – 1700 гривень)

Важливо також, що Закон "Про зайнятість населення" відносить осіб, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років, до категорії громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. 

І якщо доведено, що роботодавець порушив норми та необґрунтовано відмовив особі старшого віку в працевлаштуванні, можливий штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати.

Кримінальна відповідальність за вчинення незаконних дій проти особи на основі вікової дискримінації також передбачена Кримінальним кодексом України. Зокрема, стаття 161 ККУ встановлює, що умисні дії, спрямовані на розпалювання ворожнечі й ненависті, на приниження національної честі та гідності, караються: 

• штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 – 8500 гривень); 

• або обмеженням волі на термін до 5 років; 

• або позбавленням волі на термін до 3 років. 

Такі самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, передбачають накладення штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 – 17 000 гривень) або позбавленням волі на термін від двох до п’яти років.

Боротьба триває: який механізм дій, якщо йдеться про дискримінацію за віком

В Україні контроль за дотриманням антидискримінаційного законодавства здійснює Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Особа, яка стала жертвою ейджизму, має повне право звернутися зі скаргою до державних органів, органів місцевого самоврядування, Уповноваженого Верховної Ради або подати заяву до суду. Законодавство гарантує й право на відшкодування завданої людині моральної та матеріальної шкоди.

Насамперед людині, яка зазнала вікової дискримінації, варто вимагати від роботодавця пояснення причин відмови в прийнятті на роботу чи відмови в переведенні на іншу посаду. Якщо є листування з посадовими особами організації чи підприємства, яке містить відверті натяки на вік працівника, це все вже є фіксацією порушень, які надалі можна використати як доказову базу в судовому спорі. 

Також доцільним є направлення скарги до омбудсмана. У такому зверненні важливо детально викласти обставини, дані осіб, які вчинили порушення, назвати причину скарги й перелічити докази, що доводять факт дискримінації за віком. 

Ще одним способом боротьби є публічний розголос про ейджизм із боку певної компанії чи посадових осіб. Дуже часто саме відкрите розголошення фактів порушень прав людини сприяє зменшенню таких випадків у майбутньому.

Вік – це не привід відмовитися від кар'єри чи професійної реалізації. Законодавство в цій сфері – на боці працівників, чиї права порушуються. Дуже важливо не ігнорувати факти вікової дискримінації, і кожен має пам'ятати про значущість формування культури недискримінації, про пріоритет безбар'єрності, яка є важливою ознакою здорового суспільства та охоплює цілковито рівні можливості для професійної реалізації усіх вікових груп.