Неочікуване сусідство
У центрі нашої галактики розташований Sagittarius A* – надмасивний об'єкт із масою, що у 4 мільйони разів перевищує сонячну. Цей монстр здатний поглинати будь-яку матерію, що підійде занадто близько. Проте нові спостереження показали, що зовсім поруч із ним помираюча зоря продовжує викидати речовину у відкритий космос, пише ScienceAlert.
Дослідники сфокусували увагу на зорі IRS 3, яка перебуває на стадії асимптотичної гілки гігантів. Це означає, що вона наближається до кінця свого життєвого шляху. Вона розташована на відстані лише 0,17 парсека (це приблизно 0,55 світлового року) від чорної діри. Попри таке небезпечне сусідство, зоря активно збагачує космос "будівельним матеріалом" для майбутніх світів.
Галактичні центри належать до найбільш екстремальних середовищ, тому розуміння того, чи можуть зорі продовжувати збагачувати своє оточення там, є важливим питанням,
– прокоментував провідний автор дослідження та астрофізик із Кельнського університету Флоріан Пейскер.
Загадки зорі IRS 3
За допомогою середнього інфрачервоного інструменту (MIRI) телескопа Вебба вчені виявили навколо IRS 3 величезну пилову оболонку. Її радіус сягає 10 000 астрономічних одиниць. Для порівняння, одна така одиниця дорівнює приблизно 150 мільйонам кілометрів, що є середньою відстанню від Землі до Сонця. Потужні зоряні вітри розганяють матерію до швидкості 15 кілометрів на секунду.
Науковці з'ясували, що IRS 3 народилася приблизно за 16 світлових років від центру галактики і з часом мігрувала ближче до чорної діри. Ця зоря приблизно у 6 разів масивніша за Сонце, а її вік становить близько 72 мільйонів років. Хоча температура її поверхні становить лише 2500 градусів Цельсія (у Сонця – 5500 градусів Цельсія), вона світить у 60 000 разів яскравіше за нашу зірку.
Виявлення води є особливо захопливим, оскільки воно показує, що молекулярний матеріал може виживати в середовищі, де панує інтенсивне випромінювання,
– заявила вчена Європейського космічного агентства Макарена Гарсія Марін.
Як вода виживає у серці галактики
Дослідження, опубліковане в журналі Astronomy & Astrophysics, підтвердило наявність у спектрі зорі силікатного пилу та водяної пари. Це перший випадок, коли астрономи змогли отримати безперервний інфрачервоний спектр цього об'єкта, що дозволило розкрити його справжню хімічну природу. Виявилося, що зоря пульсує і буквально "викашлює" свої зовнішні шари, утворюючи структуру, схожу на матрьошку з кількох пилових оболонок.
Вчені вважають, що такий інтенсивний викид маси (приблизно 6 на 10 у мінус 5 ступені мас Сонця на рік) дозволяє зорі протистояти руйнівному впливу чорної діри. Це відкриття також дає підказку до розгадки "парадоксу відсутніх червоних гігантів". Ймовірно, лише зорі з дуже потужним зоряним вітром можуть зберігати свої оболонки в такому агресивному середовищі, тоді як інші світила просто втрачають їх під впливом гравітації Sagittarius A*.