Джордж Бест - найвеличніший футболіст

Можливо найвеличнішим футболістом в історії гри мільйонів він і не став, та без сумніву залишив у ній масивний відбиток. Іноді жартують, що він народився із м’ячем, із невеликим перебільшенням, це - дійсно так. Уже в 14-місячному віці північно-ірландський хлопчина почав опановувати футбольний снаряд, а спати лягав лише із своїм круглим товаришем. Чи могли собі уявити батько - токар, і мати – працівниця тютюнової фабрики, що це захоплення закінчиться всесвітньою славою їхнього сина.
Тягнутись до неї зобов’язувало прізвище амбітного хлопця - Бест - найкращий...

Хлопець із Белфаста був найкращим не лише на футбольному полі. Від нього божеволіли жінки. Найкращий гульвіса і серцеїд - чому б ні. На піку слави ще одного британця Пола Гаскойна, якого почали прирівнювати до Джорджа - неповторного, Бесті пожартував - "Новий Джордж Бест? Він що, також...тра..(.ну ви розумієте)...трьох міс світу?"

Сучасники Беста сприймали ці слова зовсім не як жарт. Блондинки, брюнетки, шатенки...скільки у нього їх було - Бест не рахував. Інша справа законні дружини - лише дві, їм можна тільки поспівчувати.

Якось, уже після завершення футбольної кар’єри, Бест з’явився на популярному телешоу п’яний, як чіп, і на всю країну заявив - я люблю тра...(ну ви розумієте)...цим і займаюсь у вільний час.

Випивати Джордж почав ще задовго до того, як повішав бутси на цвяха, а завершення кар’єри перетворило шкідливу звичку на стиль життя. Він міг годинами сидіти у барі чи винному погребі, влаштовував бійки і скандали, нерідко сідав напідпитку за кермо. Одна з таких пригод закінчилась регулярними виступами зірки за тюремну команду в’язниці "Форд".

Що ж змусило його упасти так низько? Питання риторичне... Слава, у нього її було чи не найбільше у когорті футбольних зірок 70-80-х. Реактивний вінгер, який часто залишав свою позицію, аби демонструвати техніку на кожному клаптику поля, просто закохував у свою гру мільйони. У 22 він отримав "золотий м’яч" і виграв Кубок чемпіонів, став найкращим бомбардиром англійської першості.

Він обожнював знущатись над суперниками - "коли я на полі, ніщо не приносить мені більшої насолоди, аніж залишати їх в дурнях".... Бест уявляв себе матадором, а "бики" просто стелились біля його ніг. Лише він міг собі дозволити під час відповідального матчу зняти бутсу і віддати пас босою ногою, це він, ще задовго до капризів Гаскойна і Кантони, міг відібрати м’яч у судді і нагородити бідолаху порцією нецензурної лексики та шматком грязюки на додачу.

Та навіть у такі моменти публіка його обожнювала. Та захопливі крики юрби дуже швидко йому набридли, вже у 28 Бесті прощається із "Манчестер Юнайтед", а подальші виступи у Сполучених Штатах і ще кількох британських клубах, минуть непомітно для футбольних гурманів.

Про величного футболіста увесь світ знову згадає 25 листопада 2005 року, коли його не стане. Лікарі уже не могли врятувати Беста, пересаджена печінка не витримала надмірних навантажень. На вулицях рідного міста із ним прощались десятки тисяч фанатів, його вшанували хвилиною мовчання на усіх стадіонах, а на рідному "Олд Траффорд" трибуни співали йому пісень...

28 травня 2008-го велика трійця "Манчестер Юнайтед" знову воз’єдналась. Джордж Бест, Деніс Лоу та Боббі Чарльтон - неперевершена атакувальна зв’язка - тепер завжди дивитиметься на північну трибуну "Театру Мрій". Тільки тут він був щасливим.... маленький хлопчак запитає у батька проходячи повз монумент - татко хто це? Це найвеличніший футболіст - Джордж Бест.