Росія продовжує шукати способи змінити ситуацію на фронті та компенсувати відсутність стратегічних успіхів масованими атаками по Україні. Водночас Сили оборони України завдають ударів по російській військовій та нафтовій інфраструктурі, намагаючись послабити логістику й здатність ворога вести війну. На цьому тлі змінюються і підходи до повітряних атак: окупанти накопичують ракети, випробовують нові типи ударних дронів та шукають способи виснажити українську ППО.

Військовий експерт та полковник запасу ЗСУ Роман Світан для 24 Каналу розповів, чого Росія намагається досягти на ключових напрямках фронту, навіщо ворог щодня атакує цивільну та критичну інфраструктуру і яку загрозу можуть становити нові «ерзац-ракети». Він також пояснив, наскільки важливими є удари по російській нафтовій логістиці та що потрібно знищувати на дронодромах, аби надовго позбавити окупантів можливості запускати безпілотники.

Російська армія протягом майже двох третин року тупцювала на місці, втративши близько третини мільйона особового складу, але так і не досягла стратегічних цілей. За словами Романа Світана, так звана літня військова кампанія 2024 року насправді розгортається лише зараз, з настанням осінньої погоди. Окупанти чекали на тумани та дощі, щоб нівелювати перевагу українських FPV-дронів і кинути в бій бронетехніку.

Ворог сформував чотири основні ударні майданчики, на кожному з яких зосереджено значні сили:

  • Гуляйпільсько-Оріхівський напрямок: понад 100 тисяч росіян намагаються пробитися з боку Поліг, які перетворені на зручний військовий хаб із розгалуженою залізницею.
  • Покровський напрямок: рух планується вздовж висот східніше Добропілля з прицілом на Костянтинівку, Дружківку та Краматорськ.
  • Костянтинівсько-Бахмутський напрямок: після втрати північної "клешні" в районі Святогірська, росіяни накопичують сили для лобового удару вздовж траси Дебальцеве – Слов'янськ.
  • Лимансько-Куп'янський напрямок: тут просування ворога успішно зупинено завдяки діям українських підрозділів, зокрема бригади "Хартія" та Третьої штурмової бригади.

Оскільки на фронті похвалитися нічим, російське керівництво зняло будь-які обмеження на удари по цивільній інфраструктурі України. Це робиться для того, щоб створити "димову завісу" для власного населення та приховати військові провали.

Тим часом постійні удари реактивними дронами по місцях компактного проживання цивільного населення та мостах мають чітке військове завдання – Росія намагається змусити Україну витрачати дефіцитні ракети середньої дальності (IRIS-T, NASAMS, Hawk, С-300).

Світан пояснив, що зараз українська авіація та мобільні групи часто змушені працювати по дронах гарматами. Це ефективно проти цілей, що летять зі швидкістю 500 км/год. Однак, коли Росія запустить масовану хвилю важких ракет типу Х-101, швидкість яких сягає 800 – 900 км/год, гармати та кулемети стануть неефективними.

Для їх перехоплення критично необхідні ракети, запаси яких ворог зараз намагається вичерпати. Поки українська ППО демонструє здатність збивати поточні загрози, Росія притримує масований удар важкими ракетами, можливо, накопичуючи їх для символічних дат.

Наступним етапом повітряної війни, який може розгорнутися вже навесні або влітку наступного року, стане масове використання Росією "ерзац-ракет" (проєкти типу "Данте", "Бандероль", "Герань-5").

Це дешеві аналоги крилатих ракет із сигароподібним корпусом, тонким крилом та турбіною. Вони матимуть відносно невелику бойову частину (100–150 кг), але їхня головна перевага полягатиме у висотності та швидкості. Такі апарати літатимуть на висотах 7–9 кілометрів. Завдяки струминним течіям на цій висоті, їхня базова швидкість у 700 км/год зростатиме до 900 км/год, що співставно зі швидкістю повноцінної ракети Х-101.

Перехопити такі цілі звичайними поршневими дронами-перехоплювачами буде неможливо – вони їх просто не наздоженуть. Для протидії цій загрозі Україні вже зараз необхідно розробляти та модернізувати власні зенітні ракети (наприклад, на базі комплексу РК-1), збільшуючи їхню висотність щонайменше до 10 кілометрів та посилюючи двигуни.

Якщо Росія налагодить масове виробництво таких "ерзац-ракет" (до 100 штук на добу) за допомогою китайських двигунів, це стане серйозним викликом для непідготовленої системи ППО.

Поки Росія намагається виснажити українську оборону, Сили оборони України завдають болючих ударів по критичній інфраструктурі ворога. Успішна атака безпілотників СБУ по лінійно-виробничій диспетчерській станції (ЛПДС) "Самара" є показовим прикладом такої стратегії.

ЛПДС "Самара" – це не просто нафтобаза, а один із найбільших у Європі технологічних центрів перерозподілу нафти. Там сходяться чотири магістралі, відбувається міксування нафти до експортної марки Urals та закачування її в трубопроводи "Дружба" і БТС-2. Станція має резервуарний парк об'ємом близько 1,5 мільйона кубічних метрів.

Внаслідок удару були повністю знищені три величезні резервуари ємністю по 50 тисяч тонн, будівництво кожного з яких коштує десятки мільйонів доларів і триває близько двох років. Це безповоротні втрати для російської економіки. Крім того, пошкодження насосів зупиняє перекачування нафти. За оцінками експерта, виведення з ладу трьох-чотирьох подібних станцій підряд здатне повністю зупинити рух нафти в трубі, оскільки впаде тиск, а без місцевих хімлабораторій, що видають сертифікати походження, нафтопереробні заводи не зможуть приймати сировину.

Ще одним напрямком протидії є удари по місцях запуску російських безпілотників, таких як дронодром Цимбулова в Орловській області. Проте Світан наголошує, що знищення самих пускових платформ (рейок) не дає довготривалого ефекту, адже їх легко відновити в чистому полі.

Справжніми цілями мають бути склади з вибухівкою, цехи крупновузлової збірки та інженерний персонал, який програмує маршрути. Для ефективного ураження таких об'єктів на глибині понад 150 кілометрів українським дронам необхідне пряме управління через супутниковий зв'язок.

Саме тому критично важливим залишається питання отримання дозволу на використання систем Starlink над територією Росії, що дозволить операторам наводити безпілотники на конкретні цехи чи казарми в режимі реального часу.

Повна аналітика: дивіться відео