Евакуація ведмедів та доставка критично важливих ліків: Альянс громадського здоров'я рятує життя
Російське вторгнення змінило життя багатьох людей. Зруйнувало будинки та людські долі, позбавило спокою і відчуття безпеки, але водночас добре показало, що супергерої – це звичайні українці, які живуть серед нас.
В ексклюзивному коментарі 24 каналу асоційований директор з політики та партнерства та координатор гумконвою Павло Скала розповів, як Альянс громадського здоров'я продовжив рятувати життя, доставляючи важливі ліки та евакуйовуючи людей.
Важливо Вмикав музику, щоб не чути вибухи: 20-річний юнак жив у пекарні, годуючи хлібом харків'ян
Альянс громадського здоров'я вже понад 20 років працює у галузі протидії епідемії ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, вірусних гепатитів та інших соціально небезпечних захворювань в Україні. Але з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну в організації з'явився ще один напрямок роботи – доставка гуманітарних вантажів, зокрема медикаментів.
Ще до 24 лютого Альянс мав приблизно 20 мікроавтобусів, які перебували на переобладнанні. Їх мали використовувати як мобільні амбулаторії. Однак війна внесла свої корективи.
Перше завдання – врятувати транспорт від окупантів
На час російського вторгнення ці мікроавтобуси були лише на початковій стадії переобладнання. І коли росіяни почали просуватися на Київщині, Павло зрозумів, що потрібно терміново вивозити звідти транспорт до столиці.
Їздити Києвом у ті дні було практично неможливо – блокпости, перекрите сполучення між правим та лівим берегами, ракетні удари, ворожі ДРГ. Словом, небезпечно. Тому до операції, окрім водіїв-волонтерів, залучили приблизно 15 бійців територіальної оборони Подільського району,
– розповів Скала.
Щоб почати евакуацію, частину авто довелося "реанімувати" – від довгого стояння їхні акумулятори "вмерли". І коли нарешті колона новеньких білих бусів вирушила у бік Києва і радості не було меж, з'ясувалось, що далеко вона не доїде – не було бензину.
Заправка ж у ті дні була за межею можливого – кількакілометрові багатогодинні черги на кожну АЗС. Тоді й народилось рішення заїхати гуманітарним конвоєм на найближчу заправку. Зрештою, працівники заправки пішли на зустріч і виділили для заправки автобусів 2 окремі колонки. Їх заправляли упродовж 1,5 годин поза чергою.
"І лише тоді 16 авто, увімкнувши аварійку, через численні блокпости поїхали вже нічним Києвом до свого нового дому – до офісу Альянсу. Саме тоді ми зрозуміли, у якому режимі пересуватимемось дорогами України під час війни задля доставлення життєво важливої допомоги", – згадав Павло Скала.
Водії автобусів побували у найгарячіших точках / Фото Альянсу громадського здоров'я
Евакуація людей та тварин
Зазвичай автобуси Альянсу перевозять медикаменти, медичне обладнання різного виду складності, продукти, дитяче харчування, дрони, системи Starlink, бронежилети та багато іншого. Однак були випадки, коли водії-волонтери перевозили тварин.
Як зазначив координатор гумконвою, волонтери погоджувалися вивозити із гарячих точок не лише домашніх тварин – котиків і собачок – але й диких. Були випадки перевезення лисиць та навіть ведмедів. Завдяки великому серцю цих людей дикі тваринки отримали новий будинок у "Домажирі".
Також волонтери евакуйовували й людей. З-під обстрілів доводилося вивозити, зокрема мешканців Ірпеня. Це робили за допомогою броньованих бусів, які не можуть їздити на довгі дистанції. Під час однієї з операцій евакуації російські загарбники навіть брали у полон членів екіпажу автобуса. На щастя, за певний час їх відпустили.
Евакуація пухнастиків / Фото Павла Скали
Евакуація ведмедів: дивіться відео
Ведмедів перевезли у безпечне місце: дивіться відео
Трохи вражаючої статистики
За 111 діб російського вторгнення волонтери Альянсу зробили, здавалося б, неможливе. Якщо говорити цифрами, то це:
- понад 500 тонн вантажів були доставлені за місцем призначення;
- понад 520 тисяч кілометрів подолали водії-волонтери. Водночас найдовший спецрейс складав 2 740 кілометрів (перевезення замісної підтримувальної терапії у березні 2022 року);
- 850 днів у дорозі (сумарна кількість днів, які водії провели у рейсах);
- 14 екіпажів на маршруті одночасно за добу;
- 40 водіїв та штурманів (наймолодшому водію 20 років, найстаршому – 57).
- транспортування 1,2 мільйона таблеток до 19 лікувальних закладів у 6 областях України.
Завдяки діяльності Альянсу понад 80 медичних закладів отримали цінні вантажі з медикаментами та товарами медичного призначення. Волонтери організації змогли дістатися навіть Бахмута, коли він ще був під контролем України.
Працівники Бахмутської лікарні були шоковані. Вони сказали, що ми другі, хто до них взагалі доїхав,
– сказав координатор гумконвою.
Волонтери Альянсу у Бахмуті / Фото з фейсбуку Альянсу громадського здоров'я
Найбільший скарб – це люди
За словами Павла, волонтерами стали люди різноманітних професій. Частина з них у мирний час були екстремалами. Серед них: байкери, учасники змагань Ironman, чемпіони України з мотокросу.
На маршруті є основний водій та другий шофер, або ж, як називають в Альянсі, штурман. Переважно це члени однієї родини – чоловік та дружина чи інші близькі родичі. Цікаво, що син Павла Скали Ярослав також з перших днів волонтерить. Він евакуював з Харківщини свою дівчину і тепер вони разом волонтерять.
Маршрути руху гуманітарного автотранспорту Альянсу / Скриншот 24 каналу
Що найважче у роботі
Павло пояснив, що водії-волонтери – це надзвичайні люди. Подекуди доводилося працювати по 17 годин на день, аби встигнути доставити життєво важливий вантаж. У такому шаленому темпі з браком пального та загальною напруженістю траплялися і неприємні ситуації.
До прикладу, як зізнався Павло, волонтери інколи отримують штрафи за перевищення швидкості. Однак це можна пояснити тим, що водії намагаються якомога швидше доставити важливі ліки, встигнувши до комендантської години.
У нас купа штрафів, які ми, безумовно, платимо. Але є штраф, скажімо, за перевищення швидкості, коли автобуси їхали зі швидкістю у 72 – 78 кілометрів,
– поскаржився Павло Скала.
Такі речі, як зазначив волонтер, є негативним фактором, які підривають мотивацію. Однак, попри все це, водії наповнюються енергією, коли бачать очі людей, які нарешті отримали допомогу.
Зараз організація возить переважно ліки. 70 – 80% це медичні обладнання та медикаменти. Інколи доводиться возити милиці та візки для людей з інвалідністю, аби постраждалі могли хоч якось пересуватися.
"Там такі вантажі, що інколи здається, що наші водії везуть якесь інопланетне обладнання. У непристосованих бусах все це кріпиться незвичним чином. Возили навіть рентген апарати", – додав Скала.
Обладнання для реабілітації постраждалих / Фото Альянсу громадського здоров'я
Як волонтери розбирають завали та живуть у модульному містечку в Бородянці: дивіться відео