Французькі "ідіоти" повелися на провокації Путіна

28 липня 2015, 20:01
Читать новость на русском

Візит десяти французьких депутатів до Криму викликав величезну хвилю обурення і серед української спільноти, і серед європейських політиків. Ця поїздка призвела до появи аналітичних коментарів з цього приводу, різні світові видання вбачають у цьому різні наслідки та причини.

Ми намагалися розібратися, якою саме є позиція світу з приводу цього візиту, бо думки досить неоднозначні.

Почнемо з французьких ЗМІ, в яких це питання піднімалося на перших шпальтах.

Одна з найбільших французьких газет "Le Monde" прокоментувала цю поїздку з огляду на схожі прецеденти в минулому.

Вони зазначають, що зустрічі певних французьких парламентарів з суперечливими іноземними діячами не можна називати чимось новим.

У будь-якому випадку, ця поїздка не є першою. 11 вересня 2014 Сергій Наришкін прийняв 14 французьких парламентаріїв, у тому числі і Тьєррі Маріані, який і ініціював цей візит. За десять днів до того спікер Думи побував у Парижі для "розвитку дружніх відносин двох країн". Дехто тоді сприйняли цей візит як насмішку над санкціями Європи, яка внесла соратника Путіна до списку осіб, що позбулися права на отримання візи,
— нагадують у виданні.

Тому, переконані вони, не варто сприймати цю позицію офіційно. Такий візит скоріше говорить про особисту точку зору окремих депутатів, а не про позицію країни.

Інше французьке видання "huffingtonpost" проявила більш жорстку позицію з цього приводу і опублікували матеріал, в якому порівнює депутата Маріані з французьким політиком 30-х років Едуардом Ерріо. Він тоді за запрошенням СРСР мав би зафіксувати відсутність голодомору на території України.

Через 80 з гаком років делегація французьких парламентаріїв на чолі з Тьєррі Маріані повторила сумний подвиг Ерріо. 23 і 24 липня цього року депутати відвідали анексований Крим, щоб розповісти про щасливе життя під південним сонцем півострова. Тепер ці депутати виступили в ролі "корисних ідіотів", яких використала Росія,
— переконаний журналіст видання.

Також це видання зазначає — ця поїздка свідчить про те, що певна група європейських політиків зараз розігрує російську карту, сподіваючись скористатися, за порадою Путіна, довірливістю Заходу.

Минулого разу, каже журналіст, у 1933 розіграли ту ж саму схему, зумівши переконати світ у тому, що голодомору в Україні не було. Та сьогодні прикро від того, що, виявляється, історія так нічому і не навчила європейських парламентарів.

Не обійшли увагою цей візит і німецькі видання. Так dw наводить інтерв’ю депутата Європарламенту Елмара Брока, в якому він каже, що ця поїздка є однозначною помилкою з боку Франції і наголошує на тому, що це окрема позиція окремих людей.

Дії французької депутатів суперечать позиції Євросоюзу. Я сподіваюся, вони не відображають і позицію французьких республіканців. Це власна позиція цих людей, яку я критикую, і не більше того. Цьому приділяється занадто багато уваги,
— пояснив депутат.

Також видання опублікувало і позицію німецьких політиків, яка зводиться до наступної думки: поїздка французької делегації до Криму, окрім очевидної неповаги до світових норм та європейських цінностей, ставить перепони старанням Заходу знайти політичне рішення разом з Росією по врегулюванню ситуації на Донбасі і лише загострює ситуацію.

Американці, в свою чергу, теж звернули увагу на це рішення французьких політиків. Видання The New York Times наголосило на тому, що МЗС Франції цю поїздку засудило.

Офіційна Франція засудила цей візит і є впевненість у тому, що ця делегація ще пошкодує про своє рішення,
— йдеться в матеріалі.

Журналіст наголошує, що ці десять депутатів не одні в своєму захопленні Путіним. На околицях європейської політики є люди, що підтримують Кремль, але їхня кількість занадто мала для того, щоб говорити від імені цивілізованого світу й усієї Європи.

Можна побачити, що ступінь жорсткості оцінок цього візиту різний, та й про причини такого кроку у кожного свої припущення, але більшість світу сходяться на думці, що візит французьких депутатів до Криму в жодному випадку не може бути визнанням анексії Криму, і, тим паче, не відповідає думці більшості в Європарламенті.